Мамоведія
Все про здоров'я і розвиток дитини

Склад продуктів для прикорму

Склад продуктів для прикорму

Енергетична щільність і в’язкість

Основними факторами, що впливають на те, в якій мірі немовля може задовольнити свої потреби в енергії і поживних речовинах, є консистенція та енергетична щільність (кількість енергії на одиницю об’єму) їжі для прикорму і частота годування.

Головними джерелом енергії часто є крохмаль, але при нагріванні з водою крохмальні зерна клейстерізуються і утворюють об’ємисту, густу (в’язку) кашу. Через ці фізични властивості грудним дітям важко проковтнути і перетравити таку кашу. Крім того, низька калорійність і харчова щільність означає, що для задоволення потреб немовляти йому потрібно з’їсти великі обсяги їжі. Зазвичай це неможливо через обмежену місткість   шлунка немовляти й обмеженої кількості прийомів їжі в день.

Розбавлення густої каші для того, щоб її було легше проковтнути, ще більше знижує її енергетичну щільність. Традиційно їжа для прикорму має низьку енергетичну щільність і низький вміст білків, і хоча її рідка консистенція полегшує її споживання, обсяги, необхідні для задоволення потреби дитини в енергії та харчових речовинах, часто перевищують максимальний обсяг, який може проковтнути немовля.

Додавання невеликої кількості рослинної олії може зробити їжу м’якше і легше для споживання навіть в холодному вигляді. Однак додавання великої кількості цукру або свинячого жиру хоча і підвищить енергетичну щільність, але збільшить в’язкість (густоту) і тому зробить їжу занадто важкою для споживання у великих кількостях.

Таким чином, їжа для прикорму має бути багатою на енергію, білки і мікронутрієнти і мати консистенцію, яка дозволяє легко споживати її.

У деяких країнах світу, що розвивається цю проблему вирішують шляхом додавання в густу кашу борошна, багатого на амилазу, що зменшує в’язкість каші, не знижуючи вмісту в ній енергії та харчових речовин.

Багате амилазою борошно отримують пророщуванням зерен хлібних злаків, що веде до активації ферментів амілази, які потім розщеплюють крохмаль на цукри (мальтозу, мальтодекстрини і глюкозу). Коли крохмаль розщеплюється, він втрачає свою здатність вбирати воду і розбухати, і тому каша з багатим амилазою борошном з пророслих зерен має високу енергетичну щільність, зберігаючи напіврідку консистенцію, але підвищену осмолярність.

Приготування таких сортів борошна вимагає часу і стомлюючої праці, але їх можна готувати у великих кількостях і додавати потроху для розрідження каші в міру необхідності. Їх можна також робити у промислових масштабах при низьких витратах.

Крахмаломіські продукти харчування також можна поліпшити шляхом змішування з іншими продуктами, але при цьому надзвичайно важливо знати дію таких додавань не тільки на в’язкість їжі, але і на щільність білків і поживних мікроелементів в їжі. Наприклад, хоча додавання тваринних жирів, рослинного масла або маргарину підвищує енергетичну щільність, воно негативно впливає на щільність білків і мікронутрієнтів.

Тому крахмаломіські продукти необхідно збагачувати такими продуктами, які підвищують вміст у них енергії, білків і поживних мікроелементів. Цього можна досягти додаванням молока (грудного молока, дитячих поживних сумішей промислового виробництва або невеликих кількостей коров’ячого молока або кисломолочних продуктів), що покращує якість білків і підвищує щільність основних поживних речовин.

Харчова щільність і біологічна доступність

Кількість доступних для забезпечення фізичного і психічного розвитку немовляти поживних речовин залежить як від їх кількості в грудному молоці і піщепереходного періоду, так і від їх біологічної доступності.

Біологічна доступність визначається як всмоктуваність поживних речовин і їх наявність для використання в цілях обміну речовин, тоді як щільність поживних речовин – це кількість тієї чи іншої харчової речовини на одиницю енергіі, наприклад, 100 кДж, або на одиницю ваги, наприклад, 100 г.

Між продуктами тваринного і рослинного походження існують великі відмінності в щільності поживних речовин і біологічної доступності поживних мікроелементів. Продукти тваринного походження на одиницю енергії зазвичай містять більше деяких харчових речовин, таких , як вітаміни А, D і Е, рибофлавін, вітамін В12, кальцій і цинк.

Вміст заліза в деяких продуктах тваринного походження (таких, як печінка, м’ясо, риба і птиця) високий, тоді як в інших продуктах (молоко і молочні продукти) низький. Навпаки, щільність тіаміну, вітаміну В6, фолієвої кислоти і вітаміну С зазвичай вища в рослинних продуктах, а деякі з них, такі як бобові і кукурудза, містять також значні кількості заліза. У цілому ж біологічна доступність мінералів, що містяться в рослинних продуктах, гірша в порівнянні з мінералами, що містяться в продуктах тваринного походження.

До числа поживних мікроелементів, які володіють низькою біологічною доступністю в рослинних продуктах, належать залізо, цинк, кальцій і â – каротин у листових і деяких інших овочах. Крім того, всмоктування â – каротину, вітаміну А та інших жиророзчинних вітамінів ускладнюється, коли в раціоні харчування мало жирів.

Раціони харчування з високою біологічною доступністю поживних речовин різноманітні і містять великі кількості бобових і продуктів, багатих вітаміном С, з невеликими кількостями м’яса, риби та птиці. Раціони ж з низькою біологічною доступністю поживних речовин складаються головним чином з зернопродуктів, бобових і коренеплодів, з мізерно малими кількостями м’яса, риби або продуктів, багатих вітаміном С.

Різноманітність, смак і аромат

Для того щоб забезпечити задоволення потреб зростаючих дітей в енергії та поживних речовинах, їм потрібно пропонувати широкий асортимент продуктів з високою харчовою цінністю. Крім цього, цілком можливо, що, коли дітям пропонується більш різноманітний раціон харчування, це покращує їх апетит.

Хоча структура споживання їжі з кожним прийомом змінюється, діти регулюють своє споживання енергії при наступних прийомах їжі таким чином, що сумарне добове споживання енергії зазвичай залишається відносно постійним. Тим не менш, величина споживання енергії в різні дні також може дещо змінюватися. Незважаючи на те, що у дітей є свої уподобання, діти, коли їм дають різні продукти, зазвичай вибирають деякий набір, що включають і їх улюблені продукти, і в результаті отримують елементарно повний раціон.

На споживання дитиною їжі перехідного періоду може впливати цілий ряд органолептичних властивостей, таких, як смак, аромат, зовнішній вигляд і структура. Смакові сосочки язика сприймають чотири первинних смакових якості: солодке, гірке, солоне і кисле. Чутливість до смаку допомагає захиститися від з’їдання шкідливих речовин, а також може допомогти в регулюванні величини споживання їжі дитиною.

Хоча дітям не потрібно вчитися любити солодку або солону їжу, існують досить переконливі підтвердження того, що на переваги дітей відносно більшості інших харчових продуктів великий вплив мають пізнання і досвід. Єдиною вродженою перевагою у людей є перевага до солодкого смаку, і навіть новонароджені діти жадібно поїдають солодкі речовини. Це може стати проблемою, так як у дітей виробляється перевага по відношенню до частоти впливу того чи іншого смаку. Відмова від усіх інших продуктів, крім солодких, обмежить різноманітність споживаної дитиною їжі і живильних речовин.

Порівняно з одноманітним раціоном харчування, діти з’їдають більше, коли вони отримують різноманітну їжу.
Важливо, щоб діти, для яких спочатку незнайомі всі продукти, мали неодноразовий доступ до нових продуктів в період введення прикорму, щоб у них виробилася здорова система позитивного сприйняття їжі. Було висловлено припущення, що потрібно спробувати їжу 10 разів, а явне підвищення позитивного сприйняття їжі відбувається після 12-15 разів.

Таким чином, батьків потрібно заспокоювати і говорити, що відмова прийняти їжу – явище нормальне. Продукти потрібно пропонувати по багато разів, так як ті продукти, від яких дитина спочатку відмовляється, пізніше нерідко приймаються. Якщо витлумачити первісну відмову дитини як незмінну, цей продукт, ймовірно, більше не буде пропонуватися дитині, і можливість мати доступ до нових продуктів і смакових відчуттів буде втрачена.

Процес введення прикорму залежить від того, чи навчилася дитина отримувати задоволення від нової їжі. Діти, які перебувають на грудному вигодовуванні, можуть швидше позитивно сприйняти тверду їжу, ніж діти, що вигодовуються дитячими поживними сумішами промислового виробництва, оскільки перші звикли до різних відтінків смаку і запаху, переданим з материнським молоком.

Якщо на шкірі дитини з’являються висипання, малечу непокоять кишкові розлади, неспокій, пов’язаний із болем у животі, чи якщо виникає схильність до закрепів-проносів унаслідок введення певного продукту, ми залишаємо в раціоні продукти усіх попередніх етапів прикорму, але той, який спровокував розлади, відміняємо.

Текстура та консистенція прикорму  має відповідати стадії розвитку дитини,  щоб вона могла своєчасно перейти до вживання їжі з рук та самостійного харчування.

Статті на тему "Вигодовування"

Перші дні життя Вигодовування

Різноманітність раціону при введенні прикорму

Вигодовування Проблеми першого року життя Питання до лікаря

Харчова алергія у немовлят, коліки, дисбактеріоз – з чим стикаються батьки новонароджених