Мамоведія
Все про здоров'я і розвиток дитини

Щеплення обов’язкові та інші: робити або ні

Щеплення обов’язкові та інші: робити або ні

Поговорили з Бравістовою Наталією Олександрівною, дитячим імунологом вищої категорії, завідуючою педіатричним відділенням медичного центру, про щеплення як виникла вакцинація як явище; які гарантії дає наявність щеплення, що хвороба не підступить; скільки і які міфи ходять навколо цього; та які вакцини є обов'язковими в Україні та світі для дітей.

Коли з'явилися щеплення і хто їх придумав?

Перші описи подібних методів профілактики можна знайти в індійських та китайських трактатах X століття. Там брали скоринки у тих, хто одужав після натуральної віспи, подрібнювали в порошок і вдували в ніздрі людини, яка ще не хворіла, або робили насічки на руці. У деяких випадках вдавалося викликати легку форму захворювання, від якої людина не вмирала і набувала імунітет. Але рівень смертності був набагато нижче, ніж при випадках натуральної віспи.

Вакцинація почалася з сільського лікаря Едварда Дженнера. Він побачив, що на руках доярок висипають такі ж пухирці, як на вим’ї корови, тобто вони заражаються легшою формою віспи, коров'ячої, і набувають імунітету проти натуральної віспи. Дженнер взяв вміст пухирців коров'ячої віспи і прищепив людині. Це сталося 14 травня 1796 року.

Спочатку нічого доброго з цього не вийшло. Практично відразу зародився рух  проти щеплень, тому що людині властивий страх. Коли починається епідемія, вона вважає, що хвороба далеко і пройде повз неї, а тут ми спеціально змушуємо людину заражатися. Метод Дженнера не використовували приблизно 50 років, поки не прийшов головний фактор – натуральна віспа, яка викосила 500 тисяч чоловік на європейському континенті. Після цього Англія та Франція почали щеплювати дітей за методом Дженнера, а не за принципом варіоляції, як раніше. Тоді тварина вперше була використана як джерело вакцинного матеріалу.

Чи є щеплення гарантією того, що я не захворію?

Неприйняття вакцин пов'язано і з завищеними очікуваннями. Немає завдання припинити передачу інфекції, тому що це практично неможливо. Деякі вакцини мають близький до 100% ступінь захисту, наприклад, від гепатиту А чи гепатиту В.

До сих пір не розроблені ефективні вакцини від холери, малярії, гепатиту С, ВІЛ.

Деякі вакцини, наприклад, від грипу і туберкульозу, спрямовані на те, щоб зменшити шкоду від інфекції. З туберкульозом не все так просто. Єдина мета, яку переслідують лікарі, – зменшити ризик розвитку хвороби у дитини в ранньому віці.

Вакцина від грипу покликана запобігти ускладненням. У США грип забирає 25-30 тис. чоловік за сезон. У нас раніше статистику рахували по-іншому – вмирали не від грипу, а від пневмонії. Однак зараз грип починають рахувати як грип. Від грипу частіше радять обов’язково щепити групи ризику: дітей до двох років, вагітних жінок, медиків (можуть захворіти як самі, так і передати вірус), людей з хронічними захворюваннями серця і тих, хто старше 65 років (незалежно від стану здоров'я), а також члени сімей всіх перерахованих груп.

Щеплення і аутизм: як це пов’язано?

Люди використовують цей аргумент, щоб не щеплювати дітей. Тут є кілька моментів. Підтверджує цю теорію лише одне дослідження, проведене Ендрю Вейкфілдом в 1998 році. Британський журналіст Брайан Дір, проаналізувавши цю історію, з'ясував, що можливо вирішити все могли гроші. Вейкфілд виконував замовлення фонду, який спеціалізувався на колективних позовах проти виробників вакцин. У США і Великобританії це успішний бізнес – можна подати в суд на виробника, і є ймовірність, що він не буде вплутуватися в дорогий розгляд, а піде на досудове врегулювання.

Є більше 100 досліджень на цю тему. Спеціально вивчалися інгредієнти і вакцини, пов'язані з випадками аутизму. Жодне дослідження не знайшло причинно-наслідкового зв'язку між вакцинацією і аутизмом.

Чому саме аутизм?

Одна з причин – зміна критеріїв діагностики аутизму. Тобто аутизм просто стали частіше діагностувати. Знайти причинно-наслідковий зв'язок між щепленням і її ускладненням нелегко, але можливо. Майже 20 років в США існує федеральна програма по компенсації шкоди від вакцин. В офісі суду по федеральним позовам існує окремий «вакцинний суд», є система повідомлень про побічні ефекти від вакцин – VAERS. Повідомлення збираються, враховуються і аналізуються. Якщо подивитися, то приблизно на 1 млн введених доз вакцини припадає одна компенсація. У деяких випадках компанія вважала угоду і виплату компенсації краще за суд.

В чому сенс щеплень?

Ми захищаємо від наслідків захворювання і створюємо популяційний імунітет. Є дуже невелика кількість людей, яким дійсно протипоказані щеплення. В результаті щеплені захищають тих, кого інфекції могли б вразити і вбити.

Які вакцини потрібно вводити обов’язково?

ВООЗ дає свої рекомендації щодо вакцинації від певних захворювань дітей та дорослих. Але у кожної країни власний календар щеплень в залежності від можливостей та інших причин.

В більшості країн обов’язково роблять щеплення від DTP-IPV-HiВ (дифтерія, правець, коклюш, поліомієліт, гемофільна інфекція) протягом перших шести місяців життя, та КПК (кір, паротит, краснуха) – після того, як дитині виповниться рік, та, відповідно, коли настає час ревакцинації. Те саме стосується гепатиту В, від якого вводять препарат протягом року після народження дитини. Від гепатиту А обов’язково вакцинують лише в США.

Цікава ситуація із БЦЖ, це щеплення обов’язкове в країнах, що входили до сфери впливу колишнього СРСР. Так, у першу добу після народження від туберкульозу в Польщі щеплять усіх малюків, окрім тих, чиї батьки відмовилися. В Україні повинні робити щеплення на 3-5 добу життя немовляти. Також від туберкульозу імунізують дітей у РФ та Чехії (дітей із групи ризику).

Натомість у США і Німеччині від туберкульозу немає обов’язкового щеплення, а у Великий Британії – тільки у місцях поширення хвороби.

Майже дзеркальна ситуація із вакцинацією від ротавірусу дітей  – обов’язкова в США, Великій Британії, Німеччині, і необов’язкова – в Польщі, Чехії. Роблять її двічі  до 6 місячного віку і більше не повторюють.  Немає цього щеплення в календарі України,  також не роблять обов’язкового щеплення від вітряної віспи, папіломавірусу людини, менінгококу та пневмококу, але деякі батьки роблять ці щеплення за власний кошт у приватних клініках.  В Україні   немає обов’язкової імунізації від грипу, а в Польщі – вона рекомендована дітям та літнім людям.

Від оперізувального лишаю вакцинують тільки у Великій Британії – щорічно людей після 70 років.

Чи потрібно здавати аналізи перед щепленням?

Ні, жодного аналізу здавати не потрібно. По-перше, це ніяк не покаже ані можливість розвитку реакцій, ані наявність протипоказань до щеплень. В сучасному календарі зазначено: щеплення можна робити, якщо температура не вище 38 °C. Тобто, наявність легких ознак ГРВІ, хронічних захворювань в компенсованій формі не є протипоказанням до вакцинації. Тоді чого ми шукаємо в загальному аналізі крові? По-друге, це зайві затрати і травмування дитини.

Кому протипоказана вакцинація?

Таких небагато. Абсолютні протипоказання до введення вакцини згідно з останніми нормативними документами в Україні:

  1. наявність в анамнезі анафілактичної реакції на попередню дозу вакцини;
  2. вагітність – протипоказано введення живих (!) вакцин (кір, поліо, паротит, краснуха);
  3. тяжка імуносупресія/ імунодефіцит – протипоказано введення живих вакцин;
  4. гострі захворювання з підвищенням температури вище 38,0 °C – протипоказання для рутинної вакцинації.

У випадку тяжких інших захворювань – можна відтермінувати введення вакцин, але це вирішує або лікуючий лікар при нетривалому медичному відводі, або щеплювальна комісія.

Щеплення новонародженим в пологовому будинку

На відміну від багатьох європейських держав, в Україні ризик зараження дитини туберкульозом та гепатитом В залишається на високому рівні. У зв'язку з цим, вакцинація дітей від зазначених захворювань в нашій країні відбувається в перші дні життя малюків.

Графік проведення щеплень наступний:

  • перші 12-24 години після народження – проти гепатиту В
  • 3-5 день життя – проти туберкульозу (БЦЖ)

Вакцинація дітей до року

  • 1 місяць – друга вакцинація проти гепатиту В
  • 2 місяці – перше щеплення від гемофільної (Hib) інфекції, поліомієліту (ІПВ) і АКДП (дифтерія, коклюш, правець)
  • 4 місяці – друга вакцинація проти ІПВ, АКДП і Hib-інфекції
  • 6 місяців – третє щеплення від гепатиту В, поліомієліту (ОПВ), дифтерії, коклюшу та правця
  • 12 місяців – перша вакцинація проти КПК (кору, паротиту та краснухи), а також третє щеплення від гемофільної інфекції

Щеплення дитині після року

  • 1,5 року – четверта вакцинація від поліомієліту (ОПВ) та АКДП
  • 6 років – щеплення від кору, краснухи, паротиту, поліомієліту (ОПВ) та ревакцинація проти дифтерії та правця (АДП)

Вакцинація школярів

  • 7 років – ревакцинації проти туберкульозу (БЦЖ)
  • 14 років – щеплення від поліомієліту (ОПВ)
  • 16 років – вакцинація від правця і дифтерії (АДП-М)

Чи можна ходити до дитячого колективу, якщо дитина не щеплена? Хто ризикує в даному випадку?

Відсторонення від занять у школі нещепленої за віком дитини законне та забезпечує безпеку для всіх учнів. Таким є рішення Верховного суду.

"Держава, установивши заборону відвідувати навчальний заклад дитиною, яка не має профілактичних щеплень, реалізує свій обов'язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров'я всіх учасників освітнього процесу, у тому числі й самої нещепленої дитини", – сказано у заяві ВС. Ризикують у даному випадку всі.

З 2020 року медичні показання і протипоказання до вакцинації дитини в Україні зазнали змін і тепер в повній мірі відповідають рекомендаціям ВООЗ та CDC (Центрів по контролю і профілактиці захворювань), включаючи повний перелік методик міжнародних асоціацій інфекціоністів. Зокрема, рекомендації про доцільність чи неможливості (в разі проблем зі здоров'ям) проведення дітям профілактичних щеплень ґрунтуються на доказовій базі американських, австралійських, канадських, британських і українських педіатрів.

 

Календар щеплень діток та дорослих – корисно знати і мати під рукою батькам