Мамоведія
Все про здоров'я і розвиток дитини

«Карантинні» діти

«Карантинні» діти

Бравістова Наталія Олександрівна,

дитячий імунолог вищої категорії, завідуюча педіатричним відділенням медичного центру

 

Пандемія, карантин, зонування за рівнями небезпеки, закриття шкіл та садочків, дистанційне навчання та робота, вакцинація – вже понад року ми живемо у новому інформаційному полі, у новому пандемічному світі і з новими соціальними та гігієнічними звичками.

Психологічно складно всім, та найбільше можуть постраждати ті, хто найменше може це висловити – діти. Як батьки і діти справляються із психічним навантаженням, як звикають до нових реалій та які очікування можуть покладати на майбутнє? Ми спробували розібратися у розмові із педіатром.

 

Карантин – не новий винахід епохи ковіду

Щороку, майже відразу після зимових канікул в нашій країні мільйони школярів залишалися вдома, на карантин по грипу. Нікого це не засмучувало, на навчальний процес практично не впливало, дозволяло заощадити гроші на опаленні, а самі школярі сприймали його як додаткові канікули.

Все змінилося рік тому, коли епідемія надовго "загнала" в квартири і будинки цілі сім'ї. І це в корені змінило ситуацію. В один момент і батьки і діти опинилися в пастці. Причому в такій, де довелося терміново освоювати нові навички – роботу і навчання онлайн. Не всі виявилися до цього однаково готові, як технічно, так і психологічно. Чомусь у безлічі публікацій про негативний вплив онлайн навчання на дітей, мало де заходить мова про батьків. Але ж сім'я – це система. Система, в якій при зміні хоча б одного показника змінюється все. Роздратовані батьки, які зриваються і кричать на дітей, – не рідкість. І навіть якщо з емоціями вдається впоратися, то батьки, які вигоріли, які не мають ні сил, ні бажання ні на що – погана підтримка для психіки малюка, що росте.

Ось, наприклад, як описує в Фейсбуці свій стан мама двох дітей: "Я досягла точки, в якій я не знаю, як продовжувати роботу з дому з двома молодшими школярами на голові. Я все. Я закінчилася. Мене більше немає. Я пишу це не для того, щоб мене жаліли. І не для того, щоб мені співчували. Я пишу це просто тому, що це так. І це відбувається зі мною. І ще з дуже великою кількістю людей. І зовсім незрозуміло, коли це закінчиться. У мене більше не працює зовсім нічого. Речі, які допомагали раніше хоча б якось поповнювати ресурс – прогулянки в лісі, зуми з друзями, серіальчики - не працюють. Більш того, на них теж немає ресурсу. Тому що все, що дійсно заряджає мене, стало недоступним. Це рух, поїздки, зміна декорацій, і люди, люди, багато людей, різних – друзів, колег, учасників, нові обличчя, нові голоси, нові кола. Всього цього немає, а те, що є, відчувається як сурогат, як «wannabe». І не працює, не працює, як джерело енергії, як підзарядка сівших батарейок".

А як це для дитини – бути поруч з кимось із батьків (або з обома) в подібному стані? Мами і тата в розпачі, і кількість дитячих страхів також збільшується. Саме тому мене не дивують цифри досліджень, що свідчать про порушення здоров'я.

Стрес на тлі пандемії і життя в умовах ізоляції і дистанційного навчання мали несприятливі наслідки – у 83,8% учнів дослідники відзначили неблагополучні психічні реакції (пограничні стани). Депресивні прояви та астенію – майже у половини опитаних.

Близько 70% школярів під час пандемії коронавірусу обмежували свої пересування і сиділи вдома.

Адаптуватися до умов самоізоляції і дистанційного навчання змогли не всі, а тільки кожна восьма дитина (це 13,5%). Крім депресивних і астенічних проявів, більш ніж у третини (37,2%) обсесивно-фобічні стани, у 26,8% – синдром головного болю, у кожного другого учня (55,8%) – порушення сну. Рівний і позитивний стан вдавалося зберігати лише третині школярів (32,5%), 13,1% відчували пригніченість, а для 44,2% була характерна неодноразова зміна настрою протягом дня.

Підлітки з негативом сприйняли режим самоізоляції: 36,7% поставилися до нього негативно, 21,2% назвали його нестерпним. Подобалася самоізоляція лише 16,8% опитаних. В основному це були діти, які в школі піддавалися приниженням або з поганою успішністю.

Через самоізоляцію основна маса школярів стала менше гуляти (68,3%), знизилася їх фізична активність (55,2%). Навпаки, збільшився час на виконання домашніх завдань (59,7%), на заняття з комп'ютером або іншим пристроєм (46,7%), на спілкування в соціальних мережах (35,4%). Про недостатню тривалість сну (7 годин і менше) розповів кожен четвертий школяр (25,4%).

З чим технічно зіткнулися сім'ї?

Відсутність спеціально обладнаних місць для роботи і навчання. Одного комп'ютера або ноутбука, який раніше закривав всі онлайн потреби, стало критично мало. А якщо в сім'ї двоє школярів, та ще й батьки перейшли на роботу онлайн? Де взяти стільки обладнаних робочих місць? Доводиться займатися зі смартфонів. А це навантаження на хребет і зір.

Смартфон – самий невідповідний пристрій для використання в навчальних цілях. Разом з тим саме він був найпопулярнішим пристроєм, який використовували школярі під час самоізоляції (89,2%), а безпосередньо для навчання його використовували більшість підлітків (73,1%). В цілому щодня різними гаджетами користувалися практично всі учні (99,2%).

Школярі найчастіше скаржилися на почервоніння очей (18,1%), на їх втому (44,9%), на загальне стомлення при тривалій роботі на комп'ютері або іншому пристрої.

При регулярному і тривалому використанні в ході навчальних занять смартфон слід розглядати як серйозний фактор ризику розвитку патологій зору у дітей і підлітків.

Крім смартфонів і комп'ютерів 72,5% учасників опитування використовували навушники під час дистанційного навчання, при цьому більше чверті (29%) опитаних використовували їх близько 4 годин і більше. Більшість (85,9%) школярів не відчували дискомфорту при їх використанні, але інші скаржилися на тяжкість в голові, шум і закладеність у вухах та ін.

Дистанційне навчання школярів показало, що сучасна цифрова школа не володіє безпечними для здоров'я технологіями онлайн-навчання.

Що на нас чекає?

Покоління школярів і студентів, які вже другий навчальний рік проводять на дистанційному навчанні, вийде на ринок праці без необхідного запасу знань і з порушеною психікою – так вважають фахівці в сфері освіти.

Відсутність балансу між часом, проведеним онлайн, і реальною активною діяльністю погано позначається на психічній сфері. Через 5 років при регулярних карантинних заходах збільшиться перевага в бік молодих фахівців, у яких будуть проблеми з концентрацією уваги, з реальним спілкуванням, з критичним мисленням. Крім загального зниження рівня знань, під загрозою згасання також знаходяться і емоційний інтелект, і здатність адаптуватися.

Та будемо сподіватися, що така ситуація не триватиме довго завдяки ефективній і швидкій вакцинації і відсутності значущих мутацій коронавірусу.