Мамоведія
Все про здоров'я і розвиток дитини

Вибір: старша група повторно чи перший клас у неповних 6 років

Вибір: старша група повторно чи перший клас у неповних 6 років

Продовження історії Марічки та її сина Макара: що показав час – старша група садочку повторно чи перший клас у неповних 6 років

Час летить дуже швидко… Іноді так хочеться його зупинити хоч на хвилину, аби встигнути занотувати у пам’яті щоденні радості, переживання та емоції.

Ніби тільки вчора я вирішувала питання по влаштуванню сина в садочок, переживала разом з ним нелегку адаптацію як психологічну, так і фізіологічну (знайомство з новими мікробами та вірусами), а вже зовсім скоро він буде випускником дошкільного навчального закладу, а у вересні отримає почесне звання «першокласник».

Та зараз я хочу поділитися з вами продовженням своєї історії щодо вибору: старша група повторно чи перший клас у неповних 6 років (початок історії – тут). Одразу хочу зазначити, що це лише наша історія, вона не є правильною чи хибною, вона наша!

Прийнявши рішення НЕ відвідувати ясельну групу повторно, я тимчасово викреслила з голови питання щодо школи. Та ось прийшов той день, коли Макар пішов до старшої групи садочку, а значить – скоро потрібно вирішувати, що робити далі. Макар у нас дуже розумний та кмітливий хлопчик, та все ж таки він майже на рік менший від більшості дітей у його групі…

Мені, як мамі, дуже хотілося продовжити сину дитинство та не віддавати його до школи, але я хотіла врахувати всі фактори та зважено прийняти це рішення. Подача документів до школи, як правило, розпочинається у квітні, тому часу було не так і багато. Як же зрозуміти, чи готова дитина до школи, і обрати вірне рішення? Питання надскладне. Я поділюсь тим, що допомогло мені:

  1. З вересня Макар почав відвідувати курси з підготовки до школи. Умова була наступна – лише його бажання, жодних вмовлянь. Я хотіла зрозуміти, чи йому цікаво вчитися. Макар із задоволенням відвідував заняття (а це 1 година 10 хвилин) та показував гарний результат (при тому, що додатково вдома ми з ним не займалися, лише виконували домашні завдання). Думка викладача – Макару немає що робити ще рік у садочку.
  2. Я прочитала купу літератури щодо явних, неявних, фізіологічних та психологічних ознак готовності дитини до школи. Більшість вказувала на те, що мій син може стати першокласником уже наступного року. Та звісно було і те, що зупиняло.
  3. Я читала форуми на дану тему та говорила зі знайомими, діти яких уже навчаються у школі. Тут можу сказати одне – у кожного свій погляд, своя історія, свої складнощі та перемоги. Я не знайшла єдиного правильного рішення, яке б підходило кожному!
  4. Ми, батьки, не можемо об’єктивно оцінювати свою дитину, оскільки дуже любимо її та можемо не бачити чи не хотіти бачити те, що помітить спеціаліст. Це факт! Саме тому, вже навесні ми з Макаром відвідали психолога, яка провела з ним заняття та радила «пробувати» школу. Вона сказала, що звісно в 7 років Макару буде легше, ніж у 6, але за рік він може втратити ту цікавість, яку має зараз. Вона підказала нам те, на що слід звернути увагу та над чим працювати і як.
  5. Я завжди все обговорювала з сином. Я цікавилась його думкою та розповідала про школу – не вмовляла і не відмовляла, просто розповідала про шкільне життя, про складність та водночас і можливість вчитися новому. Також говорила про переваги садочка і про те, що поспішати не потрібно. Але Макар має свою думку та впевнено говорить, що піде до школи у 6 років восени разом з усіма дітьми. Тут було два фактори, які я не врахувала тоді у ясельній групі: 1) дітей старшої групи налаштовують на школу, їм постійно говорять, що вони дорослі і підуть до школи; 2) діти старшої групи (більшість) не люблять спати в обід і через денний сон не хочуть ходити в садочок (але це в жодному разі НЕ показник готовності до школи!).

Я думаю, ви зрозуміли, яке рішення ми прийняли – так, Макар піде до школи! Так, я не знаю, чи це правильний варіант! Так, я дуже переживаю! Але рішення прийняте, документи подані, попереду випускний у садочку.

Хочу зупинитися на тому, що мене хвилює і що я роблю для того, аби прийняте рішення принесло користь:

  • Макар занадто емоційний. Переживаю, чи впорається з емоціями, коли виникатимуть складнощі. Активно працюємо над розвитком саме емоційного інтелекту (ігри, психологічні вправи, розмови тощо)
  • В нього ще не почали мінятися зуби та й інші фізіологічні ознаки готовності до школи поки не всі відповідають нормам. Тут лише час – ще ж літо попереду – активна фаза росту та оздоровлення!
  • Макар – шульга… Це не добре, і не погано, це – факт! Мені складно допомогти йому в письмі. Часто ні у садочку, ні в школі педагоги не знають, як ставити ліву руку. На жаль, поки це питання мало хвилює Міністерство освіти, хоча кількість дітей, у яких домінуюча ліва рука, збільшується щороку. Ці діти мають писати в інших – адаптованих – прописах через те, що вони зовсім по-іншому виводять літери і слова… Рішення – тренувати руку, займатися з учителем додатково, лише практика допоможе Макару освоїти письмо.

 

Можливо, через рік я розповім вам, наскільки наш вибір – віддати сина до школи у неповних 6 років (6 виповниться у вересні) – був правильним чи хибним, та зможу дати більш дієві поради! А зараз побажайте успіхів Макару та діліться своїми історіями і порадами!

 

Далі буде…