Вибір: старша група повторно чи перший клас у неповних 6 років
Продовження історії Марічки та її сина Макара: що показав час – старша група садочку повторно чи перший клас у неповних 6 років
Час летить дуже швидко… Іноді так хочеться його зупинити хоч на хвилину, аби встигнути занотувати у пам’яті щоденні радості, переживання та емоції.
Ніби тільки вчора я вирішувала питання по влаштуванню сина в садочок, переживала разом з ним нелегку адаптацію як психологічну, так і фізіологічну (знайомство з новими мікробами та вірусами), а вже зовсім скоро він буде випускником дошкільного навчального закладу, а у вересні отримає почесне звання «першокласник».
Та зараз я хочу поділитися з вами продовженням своєї історії щодо вибору: старша група повторно чи перший клас у неповних 6 років (початок історії – тут). Одразу хочу зазначити, що це лише наша історія, вона не є правильною чи хибною, вона наша!
Прийнявши рішення НЕ відвідувати ясельну групу повторно, я тимчасово викреслила з голови питання щодо школи. Та ось прийшов той день, коли Макар пішов до старшої групи садочку, а значить – скоро потрібно вирішувати, що робити далі. Макар у нас дуже розумний та кмітливий хлопчик, та все ж таки він майже на рік менший від більшості дітей у його групі…
Мені, як мамі, дуже хотілося продовжити сину дитинство та не віддавати його до школи, але я хотіла врахувати всі фактори та зважено прийняти це рішення. Подача документів до школи, як правило, розпочинається у квітні, тому часу було не так і багато. Як же зрозуміти, чи готова дитина до школи, і обрати вірне рішення? Питання надскладне. Я поділюсь тим, що допомогло мені:
- З вересня Макар почав відвідувати курси з підготовки до школи. Умова була наступна – лише його бажання, жодних вмовлянь. Я хотіла зрозуміти, чи йому цікаво вчитися. Макар із задоволенням відвідував заняття (а це 1 година 10 хвилин) та показував гарний результат (при тому, що додатково вдома ми з ним не займалися, лише виконували домашні завдання). Думка викладача – Макару немає що робити ще рік у садочку.
- Я прочитала купу літератури щодо явних, неявних, фізіологічних та психологічних ознак готовності дитини до школи. Більшість вказувала на те, що мій син може стати першокласником уже наступного року. Та звісно було і те, що зупиняло.
- Я читала форуми на дану тему та говорила зі знайомими, діти яких уже навчаються у школі. Тут можу сказати одне – у кожного свій погляд, своя історія, свої складнощі та перемоги. Я не знайшла єдиного правильного рішення, яке б підходило кожному!
- Ми, батьки, не можемо об’єктивно оцінювати свою дитину, оскільки дуже любимо її та можемо не бачити чи не хотіти бачити те, що помітить спеціаліст. Це факт! Саме тому, вже навесні ми з Макаром відвідали психолога, яка провела з ним заняття та радила «пробувати» школу. Вона сказала, що звісно в 7 років Макару буде легше, ніж у 6, але за рік він може втратити ту цікавість, яку має зараз. Вона підказала нам те, на що слід звернути увагу та над чим працювати і як.
- Я завжди все обговорювала з сином. Я цікавилась його думкою та розповідала про школу – не вмовляла і не відмовляла, просто розповідала про шкільне життя, про складність та водночас і можливість вчитися новому. Також говорила про переваги садочка і про те, що поспішати не потрібно. Але Макар має свою думку та впевнено говорить, що піде до школи у 6 років восени разом з усіма дітьми. Тут було два фактори, які я не врахувала тоді у ясельній групі: 1) дітей старшої групи налаштовують на школу, їм постійно говорять, що вони дорослі і підуть до школи; 2) діти старшої групи (більшість) не люблять спати в обід і через денний сон не хочуть ходити в садочок (але це в жодному разі НЕ показник готовності до школи!).
Я думаю, ви зрозуміли, яке рішення ми прийняли – так, Макар піде до школи! Так, я не знаю, чи це правильний варіант! Так, я дуже переживаю! Але рішення прийняте, документи подані, попереду випускний у садочку.
Хочу зупинитися на тому, що мене хвилює і що я роблю для того, аби прийняте рішення принесло користь:
- Макар занадто емоційний. Переживаю, чи впорається з емоціями, коли виникатимуть складнощі. Активно працюємо над розвитком саме емоційного інтелекту (ігри, психологічні вправи, розмови тощо)
- В нього ще не почали мінятися зуби та й інші фізіологічні ознаки готовності до школи поки не всі відповідають нормам. Тут лише час – ще ж літо попереду – активна фаза росту та оздоровлення!
- Макар – шульга… Це не добре, і не погано, це – факт! Мені складно допомогти йому в письмі. Часто ні у садочку, ні в школі педагоги не знають, як ставити ліву руку. На жаль, поки це питання мало хвилює Міністерство освіти, хоча кількість дітей, у яких домінуюча ліва рука, збільшується щороку. Ці діти мають писати в інших – адаптованих – прописах через те, що вони зовсім по-іншому виводять літери і слова… Рішення – тренувати руку, займатися з учителем додатково, лише практика допоможе Макару освоїти письмо.
Можливо, через рік я розповім вам, наскільки наш вибір – віддати сина до школи у неповних 6 років (6 виповниться у вересні) – був правильним чи хибним, та зможу дати більш дієві поради! А зараз побажайте успіхів Макару та діліться своїми історіями і порадами!
Далі буде…