Фрази, які не можна казати дітям
У цивілізованому житті суспільства слова завжди мають велику вагу. Якщо не думати і не стежити за тими словами, що ми говоримо своїм дітям, ми можемо завдати набагато більше шкоди їхньому розвитку, ніж ляпас чи інше покарання. (Увага! Ми не закликаємо фізично карати своїх дітей!)
Гнів часто змушує нас використовувати образливі слова та висловлювання щодо наших близьких, що продиктовано швидше “гарячим” моментом, ніж реальним ставленням до них.
Коли перед нами діти чи підлітки, ми повинні бути дуже уважними до того, що ми говоримо і як ми це робимо, навіть якщо у нас був дуже поганий і важкий день.
Принизливі фрази, які не повинні бути сказані дітям
Кожна образа, навіть та, що здається незначною, найменший вигук, погляд при зверненні до дитини чи підлітка можуть залишати негативний слід.
Ми добре знаємо, як сильно наш спосіб життя впливає на формування наших дітей. Вони розуміють нашу поведінку та настрій. В їхніх очах ми не завжди усміхненні та веселі, особливо, якщо отримали штраф або догану на роботі, або зіткнулися з іншою несправедливістю протягом дня. Коротше кажучи, вдавання та нещира поведінка не мають бути частиною батьківської ролі.
В спілкуванні з дітьми слід уникати таких фраз, як "ти ні на що не здатний", "ти нічого не можеш зробити", "ти що, тупий?". Вони приводять дитину і підлітка (якщо він звик їх чути) до зовсім неправильного сприйняття себе. Нездатність щось зробити автоматично породжує відмову від виконання цього завдання і запускає справжню невпевненість у собі.
Звичайно, є діти та підлітки, які сприймають ці закиди як свого роду виклик та шукають способи продемонструвати, довести, що вони здатні виконати те чи інше завдання.
Тим не менш, це як і раніше лише породжує конфліктні відносини, засновані на принципі «зараз я доведу тобі, що я вмію», замість того, щоб створювати глибокий зв'язок, заснований на співпраці та довірі з боку дорослого, де дорослий залишає дитині свободу робити помилки, але гарантує свою присутність, і здатність допомогти за потреби.
Токсичні слова, яких слід уникати
Все, що пов'язане з образами, ненормативною лексикою, однозначно слід вважати «отруйними фразами». Погані слова, як ми добре знаємо, є безглуздими словами. Вони не мають лінгвістичної цінності, тому цілком можна обійтися без них! У багатьох сім'ях ненормативна лексика є нормою та часто звучить у бік дітей.
Крім того, шкідливими слід вважати фрази, які мають тенденцію придушувати або блокувати емоції: «навіть якщо ти заплачеш, мені все одно», «а чого тобі боятися?» або «сердитися марно». Емоції - це свого роду візитна картка, за допомогою якої ми представляємо себе світу. Вони є частиною нас від самого народження і супроводжують нас протягом усього життя. Вони дозволяють нам жити з іншими і керувати собою якнайкраще. Заборона на проживання емоцій призводить до того, що дитина не навчається розпізнавати свої емоції та усвідомлювати себе.
Фрази, які батьки часто говорять своїм дітям, не подумавши
Коли ми робимо тисячу справ одночасно, або ми чимось зайняті, ми часто говоримо, не замислюючись.
Наприклад, ті фрази, які ставлять під сумнів наше ставлення до дитини: «якщо продовжиш робити так, я тебе більше не любитиму!». Як взагалі можна уявити, що ви не любите свою дитину? Здавалося б, такий парадокс, і все ж таки є багато батьків, які маніпулюють таким важливим почуттям любові, і використовують подібні формулювання. Так само, як ми часто чуємо вирази типу «та навіщо я тебе/вас взагалі народжувала!».
Для нас це можуть бути просто фрази, кинуті не подумавши в гніві, але для дітей, якщо їх постійно повторювати, вони можуть бути руйнівними. Потрібно завжди пам'ятати, що діти не вирішували з'явитися на світ, це був вибір дорослих!
Вплив отруйних фраз на дітей
Якими є наслідки токсичних фраз для дітей? Однозначно низька самооцінка. Якщо вас судять як ледаря, тупого, дурного, висміюють через те, що завдання не виконане, це породжує низьку самооцінку та слабке усвідомлення себе та своїх здібностей.
На додаток до цього дитина може замикатися в собі, боятися встановлювати відносини з однолітками через страх стикнутись з таким відношенням. Начебто голос в голові каже: «Твої батьки не вірять у тебе, як ти можеш думати про те, щоб довіряти іншим?».
І навпаки, є діти та підлітки, які, відчуваючи постійні образи та закиди в свій бік, поводяться протилежним чином та створюють броню, нарощують “товсту шкіру”. Але це скоріш вийняток, ніж правило.
Позитивні фрази для підвищення самооцінки в дітей
Навіть у «погані» дні завжди важливо підбадьорювати дітей, спонукати їх щось робити навіть якщо результат не ідеальний. Супроводжувати в їхньому зростанні з посмішкою, з довірою, яка необхідна їм для відчуття безпеки.
Розумна критика, очевидно, має існувати, але тільки від нас залежить, як найкраще донести її до дитини,не опускаючись до фраз, про які потім можна пошкодувати, або, що ще гірше, ніколи не пошкодувати.
Поради
Ви стаєте батьками і вдосконалюєте цю роль у міру дорослішання ваших дітей. Ми стаємо педагогами, йдучи поруч із ними. Не завжди легко жити у цих ексклюзивних стосунках. Життя ставить перед нами зобов'язання, перешкоди та виклики, але не лише… на щастя.
Щоб зрозуміти, як керувати собою, будучи чоловіком чи жінкою і водночас батьком чи матір'ю, потрібне велике емоційне зусилля. Контролювати себе і завжди говорити правильні фрази дітям непросто, але ми повинні старатися.
Порада, яку хочеться дати, полягає в тому, щоб надолужити втрачене, поки не стало надто пізно, перш ніж дитина збудує стіну: це відбувається десь у передпідлітковому та підлітковому віці, у типовий момент, коли «мої батьки мене не розуміють!».
Вибачення завжди найкращий засіб для примирення. Гордині та образливості з боку батьків у дитячо-батьківських відносинах бути не повинно. Основувати стосунки на слуханні та розумінні, безумовно, найкращий спосіб, навіть якщо в їхніх очах в цей момент ми можемо здаватися останніми людьми, яких вони хотіли б мати поруч із собою.
