Психологія підлітків - чому важливо розібратись з цим етапом життя

Підлітковий вік – один з відповідальних етапів психічного розвитку людини, становлення її особистості. Саме в цьому віковому періоді інтенсивно формується самосвідомість, здатність до аналізу навколишніх явищ, зростає інтерес до абстрактних проблем.

Разом з тим в психічній сфері підлітка нерідко виявляються ознаки емоційної нестійкості: невмотивовані коливання настрою, поєднання підвищеної чутливості, вразливості щодо власних переживань і відомої черствості і холодності до інших, поєднання сором’язливості і підкресленої розбещеності, самовпевненості.

У цьому віці підвищується інтеpec до своєї зовнішності, надмірно гостро сприймаються будь-які критичні зауваження з цього приводу.

У розумовій діяльності підлітків часто відзначається прагнення до мудрування, вирішення складних філософських проблем, спостерігається схильність до фантазування, вигадок.

Саме в цьому віці пробуджується сексуальний потяг, що нерідко призводить до складних конфліктних переживань.

У психіці підлітків чітко виступає суперечливість, що пов’язана з нерівномірністю психічного і фізичного дозрівання. Риси «дитячості», поєднуються у них з рисами «дорослості», в результаті чого поведінка підлітків часто виглядає непослідовною, можливі різні форми її порушення.

Так, при надмірних вимогах до підлітка (неодмінно бути відмінником у навчанні, займатися іноземними мовами, музикою і т. п.) без урахування його схильностей і здібностей часто виникають реакції протесту, які можуть проявлятися демонстративними прогулами або втечами з дому.

В основі такої поведінки лежить прагнення підлітка позбутися труднощів чи привернути до себе увагу, викликати співчуття.

Подібні реакції виникають і у випадках втрати звичної уваги і ласки з боку батьків, близьких (напр., при появі в сім’ї вітчима, мачухи, іншої дитини).

Іншою типовою формою реакції підлітка є прагнення звільнитися від опіки або контролю дорослих (батьків, вихователів). В основі подібних реакцій звичайно лежить перебільшене прагнення підлітка до самоствердження, до досягнення самостійності.

У цих випадках підліток прагне в будь-якій ситуації чинити по-своєму, намагається якомога раніше відокремитися від батьків і сім’ї, влаштуватися на роботу або вчитися в іншому місті і т. п.

Найчастіше подібні реакції виникають, коли батьки зловживають своїм авторитетом, пригнічують прагнення підлітка до самостійності.

Одним з варіантів самоствердження є наслідування певній особі, літературному образу, кіногерою (так зв. реакції імітації). На жаль, в цих випадках кумиром і еталоном для наслідування може стати і антисоціальний герой, що різко погіршує тяжкість порушень поведінки підлітка.

Часто порушення поведінки у підлітків можуть бути пов’язані також з так званими реакціями компенсації. У цих випадках підлітки на очах у навколишніх прагнуть до вчинення будь-яких відчайдушних або нерозважливо сміливих вчинків, щоб довести їм і собі «силу волі», «хоробрість» і т. д.

Величезну роль у формуванні стилю поведінки підлітка відіграє властиве цьому віку прагнення до утворення підліткових груп, що підкоряються певним лідерам, причому поза стінами школи лідером стає найбільш авторитетний і сильний, але не завжди гідний наслідування підліток.

Порушення поведінки в підлітковому віці значною мірою пов’язується з добре відомим явищем акселерації. При цьому роль феномена акселерації полягає не тільки в прискоренні темпів физичного розвитку і статевого дозрівання, але і в диспропорції між физичним і соціальним розвитком підлітка.

В результаті підлітки, зрілі в физичному і статевому відносинах, протягом деякого періоду часу нерідко виявляють риси психичної інфантильності, «дитячості» (підвищену сугестивність, подкоріємість сторонньому впливу і т. д.).

Зазначена диспропорція нерідко сприяє виникненню тих чи інших порушень поведінки у підлітка, а відсутність необхідних умов виховання та навчання може стати причиною неправильного формування його особистості.