Дислексія: що батькам варто знати
Дислексія – це специфічний нейробіологічний розлад, який проявляється у вигляді труднощів у декодуванні тексту.
Дітей з дислексією часто вважають ледачими та млявими, оскільки їм важко навчитися читати і вони не можуть зробити це швидко.
Зазвичай, розлад дислексія проявляється у декількох членів сім'ї, та передається спадково. Діти з подібними розладами можуть навчатися та засвоювати звичайну освітню програму в школі та виші, хоча і відносяться до дітей з особливими освітніми потребами.
Як проявляється дислексія?
Дислексія проявляється в першу чергу явними труднощами з читанням. Загалом, читацька здатність дітей з дислексією значно нижча за рівень, який можна було б очікувати, виходячи з віку, відвідування класу та загального інтелектуального рівня.
У дошкільному віці першою ознакою майбутньої дислексії може бути затримка мови або труднощі з висловлюванням. Проте, частіше дислексію виявляють в початкових класах, коли дитина віч-на-віч стикається з читанням та письмом.
На які ознаки варто звернути увагу батькам та вчителям?
У дошкільному віці деякі ознаки можуть полягати у затримці мовлення та труднощах із самовираженням. Але ще зарано ставити діагноз. Замислитись про необхідність звернення до спеціалістів варто, коли дитина:
- погано запам’ятовує та відмовляється гратися в ігри зі звуками та словами
- пише слова, міняючи літери місцями
- читає з надзвичайною повільністю та зусиллям
- під час читання замінює одну літеру чи звук на інший, чи пропускає букви
- неуважність на заняттях/уроках
Ці труднощі у навчанні не обов’язково говорять про наявність дислексії. Тобто ці помилки, притаманні не лише людям з дислексією. Проте, певна відчуженість, відсутність інтересу на уроках чи капризність можуть говорити про те, що дитина не встигає сприймати та оброблювати інформацію, саме через дислексію.
Для хлопчиків і дівчаток, у яких раніше були труднощі (наприклад, якщо вони почали говорити та малювати пізно та погано) або мають братів і сестер з РАС, вірогідність того, що це насправді порушення навчання, вища. У цих випадках рекомендується проконсультуватися з педіатром, щоб негайно оцінити можливість звернутися до дитячого нейропсихіатра для початку діагностичного обстеження.
Що можуть зробити батьки, якщо бояться, що їхня дитина має проблеми з навчанням?
Більшість батьків бояться визнавати проблему, можуть реагувати агресивно на зауваження вихователів чи вчителів, боючись осуду з боку свого оточення.
Перш за все, батьки повинні отримати інформацію, впевнитись, що цей стан піддається коригуванню, хоча і вимагає терпіння та наполегливості. Без допомоги спеціального асистента вчителю в школі буде важко зробити явний прогрес із дитиною, тому що спосіб навчання передбачає певне відхилення від звичайних методів викладання в школі, при цьому навчальна програма для дітей з дислексією не змінюється.
Компенсаторні інструменти – це всі засоби, цифрові та нецифрові, які учень з дислексією може використовувати для подолання своїх труднощів у письмі та читанні. Вони можуть включати: навчальні картки, відеоуроки, аудіокниги, калькулятор, тощо.
Учень з дислексією, який використовує компенсаторні засоби, схожий на короткозорого учня, який користується окулярами. Ця метафора пояснює природу компенсаційного інструменту. Це не полегшення: оскільки це не робить вивчення предмета менш обтяжливим. Це не є перевагою: оскільки це не ставить тих, хто ним користується, у привілейоване становище порівняно з іншими.
Особливості навчання, які повинні бути доступні для дитини із дислексією:
- усні та неписьмові перевірки;
- додатковий час на виконання контрольних робіт;
- оцінка змісту, а не форми;
- звільнення від переписування та конспектування;
- звільнення від використання прописів.
Спільно з педагогами можна запропонувати серію ігор, загадок, за допомогою яких дитина може поміркувати над складом слів, над тим, як у них розподілені букви. І замість того, щоб наполягати на тому, щоб читати довгі тексти з великими труднощами, краще віддати перевагу різним і коротким текстам.
До кого звернутися для діагностики?
Якщо батьки підозрюють у дитини порушення читання, письма чи рахунку, часто за рекомендацією вчителів, необхідно зв’язатися з педіатром, щоб отримати інформацію про можливість обстеження. Команда що складається з дитячого нейропсихіатра, психолога та логопеда з досвідом роботи зі специфічними розладами навчання, проводить клінічну оцінку, яка веде до визначення діагнозу.
Не існує ліків від дислексії, але багато можна зробити, щоб допомогти дитині.
Специфічні труднощі з навчанням у багатьох випадках можна компенсувати цілеспрямованими стратегіями, настільки, що багато дітей, які належним чином супроводжуються фахівцем і мають адекватну терапію, можуть бути цілком автономними в навчанні. Однак дуже важливо, щоб батьки підтримували дітей у самоповазі: не змушуючи їх почуватися неправильно чи неадекватно. І заохочували розвивати позакласні заходи, де вони можуть вільно виражати себе.
Рекомендація для батьків: труднощі в навчанні ніколи не слід тлумачити як млявість, відсутність зобов’язань або лінь. Дитину необхідно підтримувати емоційно, максимально підкреслюючи її сильні сторони, уникаючи зосередження уваги на успішності та результатах у школі.
