Менінгіт - що це за хвороба?

Менінгіт - що це за хвороба?

Усі батьки знають слово «менінгіт» та бояться навіть думати про цю хворобу, коли їх дитина занедужує.

Менінгіт - це небезпечне інфекційне захворювання, яке означає запалення оболонок мозку. Захворіти на менінгіт може будь-яка людина, але близько половини випадків захворювання припадає саме на дітей.

Протікає хвороба у дітей особливо важко, викликаючи ускладнення, серед яких розумова відсталість, порушення згортання крові, токсичний шок, а іноді й важкі форми інвалідності. Є висока ймовірність летального кінця у хворих на менінгіт.

Шляхи зараження менінгітом можуть бути різними:

  • Повітряно-крапельний
  • Водний
  • Побутовий

Менінгіт класифікується за різними параметрами:

  • Збудник: вірус, бактерія, грибок
  • Ексудат: серозний, гнійний
  • Походження: первинний (менінгококовий, пневмококовий, гемофільний), вторинний (ускладнення основного захворювання).

Механізм виникнення менінгіту

Основною причиною, яка викликає захворювання, є бактерія менінгокок. Потім, провокатором може бути гемофільна паличка чи пневмокок. В рідких випадках трапляються вірусні менінгіти, як наслідок деяких захворювань: кір, паротит, вітрянка, ентеровірусна інфекція, ГРЗ, які більше характерні для дітей дошкільного та шкільного віку.

Більше половини дорослого населення є носіями менінгокока, однак піддаються інфікуванню саме діти. Це пов'язано з незрілістю імунних реакцій та захисної системи організму - гематоенцефалічного бар'єру.

Симптоми менінгіту

Як правило, мова йде про менінгококову інфекцію, коли йдеться про менінгіт. Інкубаційний період триває приблизно 2-5 днів. Захворювання починається раптово, на тлі абсолютного здоров'я. Першими ознаками захворювання є:

  • Підвищення температури тіла до 40 градусів
  • Сильний розпираючий головний біль
  • Озноб, судоми, тремор
  • Біль в очних яблуках
  • Запаморочення
  • Нудота
  • Сильна блювота

У грудних дітей часто першими симптомами являються якраз судоми, за якими складно відразу визначити захворювання. Дитина знаходиться в стані від оглушення до коми. Може з'являтися сильне збудження, галюцинації, стан марення.

При сильній інтоксикації організму сповільнюються сухожильні рефлекси, відбувається м'язова гіпотонія, може з'явитися косоокість, опущення верхньої повіки, ураження лицьового нерва, розлад слуху. У міру поширення інтоксикації та наростання набряку головного мозку дитина переходить в кому.

Діагностика

Для того, щоб визначити та правильно поставити діагноз менінгіт, необхідно зробити наступні аналізи:

  • Загальний аналіз крові. Підвищення ШОЕ та лейкоцитоз
  • Люмбальна пункція, дослідження ліквору (спинномозкової рідини). Рідина каламутна, молочно-білого кольору, вміст нейтрофілів до декількох тисяч, білок підвищений, глюкоза знижена
  • Бактеріоскопія
  • Бактеріологічний аналіз
  • Серологічне дослідження крові.

Існують також рефлекторні симптоми, які дозволяють діагностувати менінгіт.

Частим симптомом являється ригідність потиличних м'язів, коли дитина не може нахилити голову до підборіддя через м'язовий спазм.

У положенні лежачи на спині з однією зігнутою ногою в коліні та стегні, дитина не може розігнути ногу через спазм м'язів задньої поверхні стегна. Друга нога повинна рефлекторно почати згинатися.

Важливим та небезпечним симптомом буде поява дрібного висипу з крововиливами, вона починається з ніг та піднімається вище по тілу. Це ознака менінгококової інфекції, тобто гнійного менінгіту, і в такому випадку рахунок йде на години.

У зовсім маленьких дітей складно визначити перші симптоми в силу того, що вони не можуть про них повідомити. Характерними ознаками буде постійний плач, судоми, затруднення дихання, брадикардія. У немовлят можна діагностувати хворобу завдяки набухання тім'ячка через підвищений внутрішньочерепний тиск.

Є ще один тест Лесажа. Дитину необхідно підняти за пахви, і в разі захворювання на менінгіт, вона закине голову назад та підібгає ніжки до живота.

Лікування

У разі появи хоча б деяких симптомів, слід негайно звернутися до лікаря, а також госпіталізуватися в стаціонар. Самолікування неможливо в домашніх умовах, оскільки є дуже велика ймовірність летального кінця через кілька годин після зараження.

Основна терапія:

  • Антибактеріальні препарати
  • Гормональні препарати
  • Інфузійна терапія
  • Купірування набряку головного мозку
  • Протисудомна терапія
  • Гемосорбція
  • Плазмаферез

Своєчасний початок лікування здатний поліпшити стан дитини в перші кілька днів та привести її до повного одужання.

Щоб уникнути появи ускладнень, діти, що одужали, перебувають на диспансерному обліку у педіатра, інфекціоніста та невропатолога. Через два роки дитину знімають з обліку в разі відсутності залишкових явищ захворювання.