Мамоведія
Все про здоров'я і розвиток дитини

Гайморит у дітей

Гайморит у дітей

Гайморит або верхньощелепний синусит отримав свою назву, вже як окреме захворювання, завдяки англійському анатому Натаніелю Гаймору, який детально описав симптоматику та патофізіологічні механізми даного захворювання ще в сімнадцятому столітті. Гайморит являє собою запалення слизової оболонки верхньощелепних пазух носа і характеризується надмірним скупченням слизу в гайморових пазухах, що призводить до ускладнення носового дихання та застійних запальних проявів.

Дане захворювання  досить поширене у дітей раннього, дошкільного та молодшого шкільного віку, що пояснюється вразливістю дитячої імунної системи та особливостями анатомічної будови навколоносових синусів: маленький розмір, погана аерація і дренажна функція пазух за рахунок вузьких просвітів носових ходів, в результаті чого накопичується слиз, виникають застійні явища та розвивається інфекційний процес.

Причини виникнення гайморитів у дітей

  • Нежить або перенесена ГРВІ, в результаті чого порушується відтік слизу, утворюються набряки і це сприяє накопиченню інфекції та виникненню запалення в носових ходах
  • Алергічний риніт, адже при цій патології спостерігається нежить із сильним набряком, що сприяє розповсюдженню інфекції в пазухах і в подальшому до розвитку гаймориту
  • Травми носа або перенісся, викликані потужними ударами, переломи носових перегородок та ін. пошкодження,
  • Запалення аденоїдів, що зазвичай супроводжується накопиченням слизу і порушенням дихання
  • Вродженні аномалії придаткових пазух носа
  • Інфекційні захворювання ротової порожнини (стоматит) та запальні захворювання зубів (карієс та ін.)
  • Порушення функціонування кровоносних судин в ділянці носових пазух, що провокує  розвиток інфекційного запального процесу
  • Муковісцидоз та деякі інші спадкові хвороби.

Гайморит – доволі підступна хвороба, що може виникнути, як ми бачимо, з багатьох причин, однак в даному захворюванні криється ще й чимала небезпека, адже несвоєчасне лікування або неправильна тактика лікування може призвести до таких ускладнень як фронтит з подальшим перетіканням в менінгіт (запалення захисних оболонок головного або спинного мозку).  Саме тому лікувати гайморит слід вже на ранніх стадіях, щоб уникнути хронізації захворювання і переходу його у більш складну форму.

Лікарі діагностують декілька видів гаймориту.

Класифікація гайморитів:

1. За поширеністю патологічного процесу

  • Односторонній (уражена одна гайморова пазуха)
  • Двосторонній (уражено одночасно і ліву і праву пазухи носа)

2. За характером перебігу

  • Гострий гайморит, характеризується яскраво вираженою симптоматикою, ознаками інтоксикації та больовими відчуттями
  • Хронічний гайморит, супроводжується загальною слабкістю, швидкою стомлюваністю, частими головними болями, закладеністю носа та зниженням нюху, також характеризується  хвилеподібним перебігом захворювання, при якому стадії загострення чергуються зі стадіями ремісії

3. За шляхами проникнення збудників інфекції

  • Риногенний гайморит (спостерігається здебільшого у дорослих)
  • Гематогенний (найчастіше зустрічається у дітей)
  • Одонтогенний гайморит (вникає внаслідок запальних захворювань зубів)
  • Травматичний гайморит

Симптоматика гаймориту у дітей

Гайморит у дітей супроводжується характерною симптоматикою, тому при наявності наступних симптомів слід негайно звернутися до  дитячого ЛОР-лікаря або педіатра:

  • Закладеність носа (дитина може скаржитись, що не дихає одна ніздря)
  • Виділення з носу (можуть бути у вигляді слизу або гнійні)
  • Порушення нюху
  • Зміна тембру голосу, з’являється гугнявість
  • Больовий синдром в області голови, зазвичай в зоні лоба і скронь, при цьому біль посилюється при чханні або повороті голови, а в лежачому положенні біль не відчувається
  • Підвищена температура тіла
  • Примхливість, дратівливість, погіршення сну та апетиту
  • Зубний біль, який посилюється під час прийому їжі
  • Сухий кашель, під час якого посилюється інтенсивність больових відчуттів   

Діагностика та лікування гаймориту

На підставі скарг пацієнта і після клінічного огляду лікар може діагностувати гайморит. В деяких випадках призначають додаткові методи діагностики: риноскопія (огляд носових пазух), рентген або КТ, лабораторні дослідження виділень з носа.

Лікар призначає лікування дитині з урахуванням фізіологічних особливостей маленького пацієнта та важкості перебігу даного захворювання. Виділяють декілька методик терапії гайморитів, деякі з них поєднують для кращої терапевтичної ефективності.

Медикаментозна терапія включає призначення: жарознижуючі та протизапальні лікарські засоби, антибіотики, судинозвужувальні, протинабрякові та антигістамінні лікарські засоби.

Промивання – «кукушка» застосовується для видалення з носа та гайморових пазух слизу та гною, зменшення набряку та введення лікарського засобу безпосередньо у вогнище запалення, свою цікаву назву даний процес має тому,  що під час промивання потрібно говорити «ку» для більшої ефективності видалення слизу.

Фізіотерапевтичні методи призначаються при лікуванні хронічної форми гаймориту або вже після завершення гострої стадії захворювання, являють собою УФО носової ділянки або УВЧ придаткових пазух носа.

Прокол гайморової пазухи – достатньо специфічний метод, який в педіатричній практиці застосовується у виключних ситуаціях через те, що створює  психологічний дискомфорт та болючість для дитини. Методика заключається в тому, що спеціальна голка вводиться у носові пазухи і висмоктує накопичений гнійний слиз. Після видалення слизу, вводиться лікарський препарат у верхньощелепну пазуху. Зазвичай, в найближчий час після закінчення даної процедури, симптоми гаймориту зникають, тому такий метод вважають одним з найбільш ефективних. 

Статті на тему "Гайморит"