Що представляє собою дифтерія та чим небезпечна ця хвороба

Що представляє собою дифтерія та чим небезпечна ця хвороба

Занурившись трохи в історичні дані, цікавим є факт, що дифтерія являє собою досить давнє захворювання, адже вперше згадується ще в працях Галена, Гіппократа та інших всесвітньовідомих лікарів минулих часів доволі цікавими назвами: «злоякісна ангіна», «петля ката» та ін. Сучасна назва даного захворювання походить від грецького слова «diphthera», що означає «плівка, перетинка». Адже   характерна ознака дифтерії – це фіброзний наліт (плівка) сірого кольору, що утворюється на слизових оболонках верхніх дихальних шляхів, а при спробі його видалити починається кровотеча.  Дифтерія являє собою гостре бактеріальне інфекційне захворювання, збудником якого є дифтерійна паличка, вона виділяє специфічний токсин, що з током крові та лімфи  вражає серцево-судинну, дихальну, нервову та видільну системи організму людини. Так, небезпечний токсин, діставшись  серцево-судинної системи,   викликає гостру серцеву недостатність, міокардит та порушення провідності і ритму серця. Під час впливу токсину на нервову систему відбуваються порушення роботи черепно-мозкових, окорухових, периферичних та інших нервів, дихальних м’язів, а також  можливий розвиток  сенсорної нейропатії. Для видільної системи небезпека полягає в ураженні нирок, що призводить до некрозу ниркових канальців.

Шляхи зараження дифтерією

Найчастіше дифтерія передається повітряно-крапельним шляхом під час контакту з хворою людиною. Також існує ймовірність зараження й побутовим шляхом, якщо людина безпосередньо торкалася  виділень чи виразки хворого на дифтерію. Варто пам’ятати про підступність даного захворювання, адже  заразитися ним можна від носія дифтерійної палички, у якого не спостерігається ніяких симптомів, однак у його носоглотці знаходиться збудник, що разом з кашлем чи чханням виділяється на зовні й несе небезпеку оточуючим.

Види дифтерії

В залежності від локалізації ураження виділяють декілька різновидів дифтерії:

  • дифтерія глотки
  • дифтерія носа
  • дифтерія дихальних шляхів (гортані, трахеї)
  • дифтерія шкіри
  • дифтерія статевих органів.

Симптоми дифтерії 

Під час появи перших симптомів, дифтерію легко можна сплутати з іншими захворюваннями, такими як ГРВІ або ангіна, однак є декілька відмінних ознак, що можуть насторожити лікаря та направити пацієнта на проведення лабораторної діагностики або відразу на госпіталізацію.

Симптоми найбільш поширеного різновиду – дифтерії глотки:

  • температура тіла підвищена, слабкість;
  • відчувається біль у горлі, але ознаки нежиті при цьому відсутні;
  • наростаюча захриплість голосу;
  • дискомфорт при ковтанні;
  • гавкаючий кашель, важкість дихання;
  • специфічний солодкуватий запах із ротової порожнини;
  • збільшені лімфатичні вузли, набряклість м’яких тканин шиї;
  • мигдалики вкриті біло-сірою фіброзною плівкою, яка далі впродовж кількох днів змінює забарвлення на сіро-коричневе, якщо наліт спробувати видалити, на цьому місці утворюється рана, що кровоточить, а через деякий час знову з’являється наліт;
  • плівка, в подальшому, окрім мигдаликів з’являється на піднебінні та задній стінці глотки.

Якщо проігнорувати початкові симптоми та не розпочати лікування, це може призвести до задухи з летальним наслідком.

Так наступна стадія хвороби включає такі симптоми:

  • втрата голосу;
  • кашель поступово стає беззвучним;
  • шумне дихання, що супроводжується тривалим вдихом і втягуванням ділянок грудної клітки;
  • судоми;
  • порушення свідомості;
  • задуха. 

Як діагностують дифтерію?

Враховуючи небезпечність даного захворювання та важкість його ускладнень, хворих навіть з підозрою на дифтерію якнайшвидше направляють в інфекційне відділення стаціонару на госпіталізацію, де в найкоротші строки проводять (або направляють в спеціалізовані лабораторії для проведення) лабораторну діагностику, що включає взяття біологічного матеріалу  для бактеріоскопічного, культурального дослідження збудника та проведення тесту на токсигенність. Також проводять загальний аналіз крові та аналіз сечі. За потреби лікарі призначають проведення інструментальних методів діагностики:  рентгенографію органів грудної порожнини, а також м’яких тканин шиї, ехо-кардіографію та електрокардіографію.

Чи можливо повторно захворіти на дифтерію?

На превеликий жаль, навіть якщо людина перехворіла дифтерією, у неї не формується імунітет до цього захворювання на все життя, а лише на 10 років, тож повторне зараження ймовірне. Проте, з досвіду лікарів, навіть якщо хвороба настигла вдруге, то її перебіг проходить у легкій формі з помірною або слабковираженою симптоматикою.

Профілактика та лікування

Найбільш ефективним методом профілактики даного захворювання є вакцинація. На щастя, в Україні вакцинація від дифтерії входить у календар обов’язкових щеплень. Так, дітям призначають щеплення планово в 2, 4, 6 та 18 місяців, а потім уже в 16 років. Дорослим рекомендовано проходити ревакцинацію кожні 10 років. 

Лікування дифтерії обов’язково проходить в умовах інфекційного стаціонару під ретельним наглядом лікарів.  Перш за все пацієнту вводять антитоксичну протидифтерійну сироватку, вводити її необхідно в максимально короткі строки та не пізніше 5-го дня від початку захворювання. Також додатково призначають антибактеріальну та дезінтоксикаційну терапію. В разі виявлення ускладнень  з боку інших органів та систем призначають протисимптомну терапію в залежності від виду дифтерії.

Дифтерія – небезпечне й підступне захворювання, тож не варто зволікати при появі перших симптомів і якомога швидше звернутися до лікарів за кваліфікованою допомогою, а самолікування в даному випадку може призвести до  незворотних та сумних  наслідків.

Бережіть себе й близьких!

 

Статті на тему "Дифтерія"