Ізмаїл

єврейське

Давньоєвр. – «хай почує бог».

Ізмаїл в дитинстві упертий і незвичайно виверткий. Цей маленький брехунець приводить батьків в цілковитий відчай, причому приперти його до стінки абсолютно неможливо: він придумає сотню відмовок і кого завгодно обведе навколо пальця. Брехливість його межує з фантазерством, вона настільки входить в звичку, що хлопчик перестає розрізняти вигадку і правду і починає щиро вірити самому собі.

На щастя, років до вісімнадцяти ця особливість характеру Ізмаїла зникає, ніби її й не було. Залишаються багата уява, інтуїція, здатність заздалегідь уявити хід подій. Важко повірити, що ця сором’язлива, скромна, працьовита і обов’язкова у справах людина – той самий Ізмаїл. У нього загострене почуття справедливості, і це доставляє масу незручностей у відносинах з начальством.

Ізмаїл може довго терпіти несправедливість – необов’язково по відношенню до себе, – а потім висловити все і «грюкнути дверима». Внутрішньо боязкий, Ізмаїл відрізняється сміливістю і навіть безстрашністю, коли життя ставить його в крайні умови.

Ізмаїл честолюбний, але не кар’єрист, – честолюбство поєднується у нього з високим почуттям обов’язку, відповідальністю. На жаль, талант його часто виявляється нереалізованим.

Це добрий і щедрий чоловік, до грошей відноситься легко, вважаючи, що вони для того й існують, щоб їх витрачати. ​​

Одружується рано, у нього народжується син, але щастя зазвичай триває недовго. Перший шлюб його рідко складається вдало, і виною тому найчастіше складні взаємини з тещею.