Як уникнути труднощів у поведінці

Як уникнути труднощів у поведінці

Дитина в дошкільні роки повинна не тільки оволодіти різними руховими вміннями, навчитися бачити світ, мислити, але й розбиратися в таких поняттях, як «добре» і «погано», звикнути підпорядковувати свої бажання необхідності, засвоїти правила поведінки в суспільстві. < / p>

Люди в різних ситуаціях чинять так чи інакше тому, що чинити слід не лише так як хочеться, а як важливіше і краще для оточуючих.

Тому рівень розвитку особистості людини відображає його готовність узгоджувати свої бажання і прагнення з більш важливим, з точки зору суспільства, боргом, здатність поступитися своїми інтересами для блага інших. Всіма цими правилами поведінки дитині необхідно опанувати, а дається це не так просто і швидко. Оскільки поведінка дошкільника в значній мірі визначається його почуттями, необхідно використовувати їх для того, щоб спонукати поступати відповідно до загальноприйнятих вимог, які враховують інтереси інших людей. Наприклад, пропозиція поділитися іграшками з однолітком дитина швидше за все зустріне з обуренням і не виконає. Але якщо постаратися викликати у дитини почуття симпатії до цього ж малюка, то вона сама охоче дасть йому будь-яку іграшку. Тому дуже важливо, щоб у дітей переважали позитивні емоції, тоді вони будуть надходити так, як треба. Якщо ж переважаючими емоціями стануть негативні (образа, страх, гнів), то в поведінці дитини буде багато такого, що принесе батькам засмучення. Вчинки дитини не повинні проходити повз увагу батьків. Але при їх розборі слід зберігати дружній довірливий тон.

Не можна при цьому зриватися, кричати. Виховання дітей вимагає від дорослих самоконтролю.

Визначити, що добре, а що погано, дитина може за оцінкою батьків та їх вчинками. Прагнення бути хорошим характерно для дітей. Дитина завжди вірить в те, що вона хороша. Батьки, спираючись на високу навіюваність дошкільника, повинні підтримати в ньому цю віру. Діти люблять, коли дорослі хвалять їхні дії. Їм це дуже приємно, і вони намагаються зробити те, за що їх будуть хвалити дорослі.

Нервовості дітей часто сприяють самі батьки. Бажаючи вберегти від усіляких неприємних подій, вони з ранку до вечора видають їм приписи, як ходити, сидіти, їсти, грати і т. д. А дитина, хоча ще й маленька, але вже формується особистість. Вона невпинно шукає свої шляхи пізнання життя, і тому найбільш часто висловлює свою волю словами: «Я сам». Придушуючи це прагнення малюка, позбавляючи його можливості проявляти ініціативу, беззаперечно підпорядковуючи його своїй волі, батьки завдають найнебезпечнішу для здоров’я дитини шкоду, надаючи психотравмуючу дію на його нервову систему.

У виникненні в дитини неврозу головна роль, безумовно, належить психотравмуючим факторам, які сприяють розвитку цього стану, перенесені в минулому гострі і хронічні захворювання, травми, інфекції, інтоксикації, що знижують захисні сили дитячого організму. Має значення і тип вищої нервової діяльності дитини, що створює той фон, на якому психічна травма швидше призводить до неврозу. Невротичний стан легше виникає в тих випадках, коли психотравмуючий вплив переживається надзвичайно сильно і дитина не знаходить виходу із ситуації.

Прояви неврозу у дітей різноманітні. Самі діти рідко на щось скаржаться. Змінюється їх поведінка, що стає помітною для навколишніх. До невротичних станів відносяться різні форми істеричних неврозів, нав’язливі стани, невроз страху.

Як же попередити виникнення неврозу у дитини? Якщо відповідати на це питання коротко, можна сказати, що головне – це вберегти її від можливих психічних травм, організувати так умови життя, побут сім’ї, виховання дитини, щоб у неї було побільше позитивних емоцій. Для цього необхідно бачити і поважати в дитині особистість, постійно підтримувати з нею доброзичливі стосунки, надавати їй в розумних межах свободу дій, не придушувати зайвою опікою, не замінювати процес виховання читанням постійних нотацій, викликаючи цим негативну реакцію, завжди виконувати дані дитині обіцянки, не вдаватися до методу залякування, бути послідовними в пред’явленні посильних вимог, не забувати хвалити малюка, коли він цього заслуговує. Важливо, щоб дитина відчувала повагу до себе батьків, була повноправним членом сім’ї.

Щоб малюк не збуджувався, не перевтомлювався, слід домогтися дотримання ним режиму дня, обмежити перегляд телевізора тільки тими телевізійними передачами, які адресуються дітям дошкільного віку (мультиплікаційні фільми для дітей, «На добраніч, малята» або «Колиханка»). Свої особисті проблеми і взаємини батькам слід з’ясовувати не при дитині, і чим спокійніше і розумніше вони будуть вирішуватися, тим краще себе будуть почувати діти.

Уміння стримувати свої емоції в присутності дітей, берегти їх вразливу нервову систему – одна з головних умов виховання здорової дитини.

Для формування здорової, стійкої нервової системи та її повноцінної діяльності поряд зі сприятливим психологічним кліматом необхідно дотримуватися здорового способу життя, регулярно повноцінно харчуватися, виконувати правила особистої гігієни, займатися фізкультурою і спортом.

Особливо важливі профілактичні заходи в так звані кризові періоди розвитку дитини: в 3-4 роки, коли малюк починає усвідомлювати свою індивідуальність, потреби і бажання, і в 6-8 років, коли початок шкільних занять вимагає ломки колишнього життєвого укладу. У ці періоди від батьків потрібно чимало такту, терпіння та мужності. І головне, щоб батьки не тільки любили своїх дітей, але й були до них добрі і ніжні, зігрівали їх турботою, ласкою і теплом.

Джерело: Від колиски до школи і далі. П.М.Дерюгіна

Статті на тему "Актуальні питання"

Розвиваючі ігри Актуальні питання Актуальні питання

Творчий розвиток дитини 2-5 років

Проблеми першого року життя Актуальні питання Актуальні питання

Вплив мультфільмів на свідомість дитини