Виховання дітей у Канаді

Виховання дітей у Канаді

           Друга країна в світі за величиною – Канада. Територія Канади займає 1/12 частину від всієї суші на планеті Земля. Однак, не зважаючи на розміри, чисельність населення досить невелика, як і густота заселення. На сьогодні, Канада вважається найкращою країною для життя згідно з даними ООН. На такий висновок вплинуло багато чинників, зокрема освіта, екологія, безпека та загальний рівень життя.

            Канадці відрізняються від інших народів своїм менталітетом. Риси, що їх поєднують – ввічливість, стриманість та спокійність. Відповідно, прищеплюються дані якості ще з раннього дитинства. Звісно, діти є відображенням своїх батьків, і найбільший досвід вони отримують, дивлячись на відносини у родині, копіюючи їх поведінку, як у дитинстві, так і в дорослому житті.

Які ж секрети знають канадські батьки та які методи використовують у вихованні, аби малюки виростали дружелюбними, терплячими та спокійними?

            Велику роль у вихованні дітей відіграє закон, що забороняє тілесні покарання. Дозволяється лише легесенько долонею вдарити малюка, який досяг 2-х річного віку. Однак, батьки побоюються використовувати навіть це право, оскільки сила удару – це поняття досить неточне і може бути використане проти них. Публічне жорстоке поводження з дитиною в Канаді взагалі річ неприпустима, оскільки є величезна ймовірність бути позбавленим батьківських прав. Хоча і вдома батьки уникають фізичного насилля – дитина також може поскаржитися на таке ставлення або ж шантажувати батьків.

            Взагалі, батьки в Канаді дуже терплячі й перш ніж використовувати покарання, вони декілька разів попередять дитину про наслідки, які виникнуть через відповідні дії. Більш емоційним людям рекомендується спочатку заспокоїтися, а вже потім вести бесіду з дитиною. Краще за все, потурбувавшись про безпеку дитини, вийти з кімнати аби привести свої емоції в спокійний стан.

            Популярним є методом виховання дітей без насилля «1-2-3». Його суть полягає в тому, що замість крику, емоційного зриву на дитині чи використанні інших заборонених методів покарань, дорослий чітким холодним тоном починає відлік від одного до трьох, роблячи при цьому достатньо великі паузи. Якщо дитина і надалі не слухає батьків, лише тоді вони можуть її покарати.

        Які ж методи покарань обирають канадські батьки?

           Дитина може бути позбавлена на певний період часу можливості спілкування з друзями, батьками (інші варіанти в залежності від віку, умов та обставин), примушена знаходитися в своїй кімнаті на одинці зі своїми думками (аби переоцінити свої дії та осмислити скоєне) тощо.

         Також ніхто не відміняв – кут. Однак, дитина, яку покарали та відправили в кут в Канаді, сидить на стільчику, а не стоїть. Таке покарання вважається досить образливим. Та воно використовується навіть у школі – дитині рекомендують на самоті осмислити свою поведінку. А от за серйозні порушення дитина відправиться вже до директора, звідки її зможуть забрати лише батьки. 

            Таким чином, дитинство в Канаді проходить за відсутності жорстких обмежень у поведінці дітлахів, їм надається багато свободи. Батьки, як правило, відіграють більше роль наглядачів, аніж вихователів. Ще однією особливістю є те, що більшість матусь після народження дитини рано виходять на роботу, а малюки направляються в дитячі садочки або ж виховуються нянями. Користується популярністю проживання няні у сім’ї.

            Через таку лояльність до дітей, батьки часто зіштовхуються з дитячими істериками. В Канаді навіть придумали термін, який означає сильну істерику та неконтрольовану поведінку дитини, – «тантрум». Малюк (як правило, це діти дошкільного та молодшого шкільного віку) заходиться від плачу, б’ється руками та ногами, кричить. Причини, що викликають таку поведінку, звичні і однакові для дітей будь-яких країн, а саме: сильні емоції (як негативні, так і позитивні), голод, стрес, недосипання, переляк тощо. Це вихід емоцій, який дитина не в змозі контролювати. Тантрум може тривати від 30 секунд до 2-3 хвилин.

         Так як є термін, відповідно є і рекомендації щодо дій батьків в боротьбі з тантрумами. При істериці вдома – віднести дитину у безпечне місце (щоб не вдарилася) та залишити на самоті. Після того, як дитина заспокоїться – поговорити нею, вияснити причини тощо. У людних місцях слід взяти малюка на руки, однак дати свободу його рухам – нехай звільниться від емоцій. За можливості, швидко покинути місце скупчення людей. В жодному разі не кричати чи лупцювати, навіть вмовляння не будуть мати користі.

       Терплячості канадців можемо лише позаздрити, вони досить лояльні до своїх дітей та спокійно ставляться до таких дитячих істерик. При чому оточуючі люди, що стали свідками тантруму, не тільки не будуть засуджувати поведінку дитини, а ще й можуть порадити матусі дієві методи боротьби з істериками з власного досвіду…

      Інша країна, інші люди, правила, закони та життя, однак діти – це квіти життя усюди, де б вони не росли. Поливаймо їх любов’ю та турботою, і будемо мати квітучу землю дорослих людей навкруги.