Тип вищої нервової діяльності та виховні заходи

Тип вищої нервової діяльності та виховні заходи

Всі діти різні і з самого народження поводяться неоднаково, навіть тоді, коли виховуються в абсолютно однакових умовах. Одні спокійні, але реагують на будь-яку подію досить сильно, інші при загальному спокійному поведінці до всього байдужі, треті самостійні, але не стримані, дратівливі, їх рішучість не завжди обдумана, четверті нерішучі, не впевнені в собі. Така поведінка дітей визначається типологічними особливостями їх вищої нервової діяльності. Тип нервової діяльності – явище вроджене і починає чітко визначатися в дошкільному віці. З типологічними особливостями вищої нервової діяльності пов’язують поняття темпераменту. Один з найбільших вітчизняних фізіологів І. П. Павлов визначив в якості основних властивостей нервової системи силу, врівноваженість і рухливість нервових процесів. Залежно від ступеню вираженості тієї чи іншої властивості розрізняють чотири основних типи вищої нервової діяльності, що визначають темперамент.

Перший (сангвінічний) – сильний, урівноважений, рухливий, оптимально збудливий характеризується тим, що всі відділи мозку функціонують узгоджено, гармонійно, умовні рефлекси утворюються швидко, досить стійкі. Діти з таким типом нервової діяльності живі, життєрадісні, помірно рухомі, рухи їх багаті, різноманітні, настрій рівне, поведінка спокійне. За вдачею вони емоційні, легко вступають у контакт, швидко засинають, добре встають після сну, без утруднень переходять від одного виду діяльності до іншого, спокійно сприймають прохання та зауваження дорослих, досить рано освоюють мову.

Другий тип (холеричний) сильний, неврівноважений, рухливий, підвищено збудливий. Діти з таким типом нервової діяльності крикливі, непосидючі, пустотливі, нестримані, метушливі, неслухняні, запальні, забіякуваті. Умовні рефлекси у них утворюються швидко, але не відрізняються стійкістю, все нове вони сприймають легко. Рухи таких дітей частіше стрімкі, енергійні, різкі. Вони дуже сильно переживають всі події. Настрій їх нестійкий, змінюється, здавалося б, від незначних причин. У холериків нерідкі конфліктні ситуації і з дорослими і з іншими дітьми. Вони часто ображають слабших, порушують встановлений порядок. Якщо батьки намагаються якось покарати дітей за невміння себе стримувати, у них виробляється агресивність, готовність до відсічі, до самозахисту. Засипають ці діти з зусиллям, хоча сплять спокійно, встають без труднощів.

Третій тип (флегматический) – сильний, інертний, оптимально збудливий, врівноважено-повільний. Діти з даним типом нервової діяльності незворушні, спокійні. Їм властиві уповільнене, але сильне реагування, повільне, але міцне запам’ятовування. Почуття таких дітей рівні, постійні і глибокі.

Дітям з четвертим типом нервової діяльності (меланхолійним) – слабким, понижено-збудливим, властиві недостатня активність уваги (їм важко спокійно посидіти або помовчати навіть короткий час), невіра в свої сили, швидка стомлюваність. У цих дітей часто міняється настрій, вони плаксиві, малоініціативні, нелегко вступають в контакт з однолітками, погано засинають і насилу прокидаються, важко переходять від одного виду діяльності до іншого.

У житті не завжди зустрічається прояв типу вищої нервової діяльності в чистому вигляді, коли дитині повністю властиві риси якогось одного типу. У багатьох дітей можуть визначатися тільки деякі найбільш характерні її особливості. Батькам слід враховувати відмінність типів вищої нервової діяльності дітей при вихованні дитини, особливо в період становлення його характеру, який припадає на дошкільні роки. При цьому необхідно сприяти розвитку у дитини сприятливих особливостей діяльності його нервової системи і нівелювання несприятливих, які притаманні кожному з чотирьох типів. Здавалося б, що діти з сильним урівноваженим рухомим типом вищої нервової діяльності легко піддаються вихованню. Але й у них рухливість нервових процесів може проявитися в незібраність, поверховості сприйняття, недостатній здатності до зосередження, що потрібно враховувати у вихованні дітей з таким типом вищої нервової діяльності.

Діти з сильним неврівноваженим рухомим типом вищої нервової діяльності надзвичайно запальні, нестримані, часто втрачають контроль над своїми вчинками. У них треба тренувати гальмівні процеси, формувати вольові риси за допомогою залучення до спокійних ігор, трудовим дорученням, доцільним заняттям.

Дітей з підвищеною збудливістю слід суворіше контролювати, особливу увагу приділяти вихованню у них посидючості, копітко привчати їх доводити до кінця розпочату справу. У зв’язку з підвищеною чутливістю поводитися з ними потрібно м’яко, так як різкість може порушити стосунки між дитиною і батьками.

У повільних дітей з сильним інертним типом вищої нервової діяльності необхідно намагатися виробляти здатність швидше перемикатися з одного виду діяльності на інший. Якщо таких дітей не підбадьорювати, у них може закріпитися схильність лише до звичних дій, від усього нового вони будуть відмовлятися, а рівність почуттів може межувати з їх бідністю.

Допомогу, заохочення, особливу ​​теплоту у відносинах потребують діти зі слабким типом вищої нервової діяльності. Якщо не вживати заходів щодо пом’якшення крайнощів в їх поведінці, може виникнути небезпека розвитку замкнутості, відчуженості, надзвичайно вираженою вразливістю, схильності надзвичайно гостро переживати все, навіть самі звичайні явища.

Належним чином поставлене виховання в сім’ї може істотно згладити небажані особливості поведінки дитини, обумовлені типом його вищої нервової діяльності.

Джерело: Від колиски до школи і далі. П.М.Дерюгіна

Статті на тему "Актуальні питання"