Риторичні питання і не тільки...

Риторичні питання і не тільки...

Є безліч статей на тему, як обрати найкращий садочок, в яку пору року та в якому віці краще віддавати малюка, та тому подібне.

Звісно, в цих статтях є багато корисної інформації, та більшість рекомендацій стосується ідеальних умов: великий вибір садочків; можливість обирати, коли туди піти – влітку, взимку, восени чи навесні; або ж високий достаток сім’ї, який дійсно дозволить обирати найкращий дитячий садочок, як серед державних, так серед приватних.

У нашому ж випадку ці питання носять риторичний характер. Спробую про все по-порядку.

Обираємо садочок

Звісно, заявку можна подавати в будь-який дошкільний заклад, незалежно від місця реєстрації, однак у нашому місті всі садочки переповнені і шанси потрапити в список щасливчиків, які будуть туди зараховані, плюс мінус однакові всюди. Дитячий садочок, який обрали ми, знаходиться майже впритул до нашого будинку – ось чому вибір садочка для нас був риторичним питанням. До того ж, садочок лише роки три, як введений в експлуатацію. Гарний та новенький, з огородженою територією та дитячими майданчиками, він радо зустрічає гостей. Принаймні, так здається і хочеться в це вірити.

В яку пору року віддавати дитину до садочка?

Я уже зазначала, що групи формуються з вересня, а отже це ще одне питання, яке переходить в розряд риторичних. Звісно, я не виключаю можливості «домовитися» в індивідуальному режимі. Однак, такий спосіб нас не цікавив, отже наше знайомство з садочком розпочалося восени, згідно з правилами даного дошкільного закладу.

Однак було одне питання, яке мучило мене все літо – у відділі освіти та й у садочку мені наголошували на те, що віддаючи дитину у неповних два роки в садочок, я буду змушена у неповних шість років віддати її до школи. Великий акцент робився на тому, що в садочку немає місць і мого малюка не будуть там тримати зайвий рік. Головне правило мого життя – вирішувати проблеми в міру їх виникнення. І хоч до школи ще дуже далеко, та здавалося б, що це питання слід відкласти на потім, воно не давало мені спокою. Перш за все, я перечитала купу літератури з приводу оптимального віку дитини для школи. Одностайна думка психологів твердить, що краще віддавати дитину до школи у 7 років, але є й винятки, все ж таки всі діти – індивідуальні. Однак готовність до школи можна перевірити безпосередньо перед школою, а не у 2-х річному віці.

Стало зрозуміло, що краще все ж таки пересидіти зайвий рік у садочку. Аргумент відсутності місць мене не дуже вразив, я думаю, що це питання повинно вирішитися позитивно в інтересах дитини, хоч я і не вдавалася до розгляду законодавчої бази з цього питання. Отож, питання «Як саме залишити дитину на зайвий рік у садочку?» я відклала на потім. Та разом з тим я далі читала літературу на тему, в яку вікову групу дитині краще ходити два роки: ясельну чи старшу?

Це була для мене велика дилема, і вирішити потрібно заздалегідь… Домовитися, аби малюк двічі ходив у ясельну групу, на мій погляд, важче, аніж у старшу.

Ось мої роздуми з цього приводу.

Чому двічі відвідувати ясельну групу краще, ніж старшу:

  • Перш за все, я боялася, що мій синочок буде найменшим у цій групі, що сформувалась зараз (згідно електронної черги більшість діточок майже на рік чи півроку старше за Макара, а в такому віці навіть пару місяців відіграють роль у розвитку дитини). Може виникнути комплекс найменшого, що для хлопчика в майбутньому може стати великою проблемою.
  • В ясельній групі діти ще не дуже вміють гратися разом, та навряд чи встигнуть дуже звикнути один до одного;
  • Залишати дитину на другий рік у старшій групі – це, як залишитись двічі в одному класі. Тобто, і сама дитина може не зрозуміти, чому після випуску всі пішли до школи, а вона лишилася у садочку – може виникнути комплекс неповноцінності;
  • У старшій групі йде повноцінна підготовка до школи і малюку буде не цікаво проходити один і той же матеріал двічі, відповідно гальмується розвиток.

Які ж позитивні моменти від відвідування двічі старшої групи:

  • Перш за все, можливість пройти тестування на готовність до школи і можливо не доведеться взагалі сидіти зайвий рік у садочку.
  • Якщо дитина не готова до школи, то як би хотіли чи не хотіли співробітники дошкільного закладу залишити дитину у садочку, вони мусять її залишити. Відповідно, особливо «домовлятися» не доведеться.

Такими мої думки були після штурмування інтернету та знайомих психологів. Очевидно, що теоретична база знань була на боці ясельної групи. Та все ж таки практика відкриває ситуацію зовсім по-іншому.

Сьогодні, питання, коли мій син піде до школи для мене закрито.

Закрито до закінчення Макаром садочку. Мій головний принцип і тут має рацію – час покаже. Чому так? Чому я вирішила не залишати його двічі у ясельній групі, хоча більшість факторів були саме за таке вирішення питання? А відповідь проста – ясельна група – це великий стрес для усіх: вихователів, батьків, і перш за все для діточок. Їх, таких маленьких, непідготовлених, відривають від матусі, залишають самих у незнайомому місці, з незнайомими дорослими і з іншими, такими ж розгубленими і наляканими, дітьми.

Та, крім процесу адаптації, діти ще проходять процес обміну мікробами, вірусами та бактеріями, а новий колектив знову ж таки принесе з собою нові хвороби.

Звісно, перш ніж прийняти остаточне рішення, я впевнилася в тому, що Макар не відстає від інших, він не відрізняється по розвитку, може виконувати все те, що роблять інші, він гарно розмовляє і його розуміють вихователі. Зараз він пройде свою адаптацію та разом зі своєю групою рушить далі. А що буде по закінченню старшої групи – покаже час, та я вже маю безліч ідей з цього приводу… і обов'язково поділюся ними з вами.

 Далі буде…