Дитячий садочок очима матусі - Знайомство

Дитячий садочок очима матусі - Знайомство

Дитячий садочок – майже для кожної людини цей заклад асоціюється із дитинством. Спогади у кожного різні – хтось ходив туди із задоволенням, хтось не ходив взагалі, дехто уже там зустрів свою половинку чи вчинив свою першу бійку за улюблену іграшку, вивчив першого вірша чи знайшов вірного друга :) Скільки людей, стільки ж і поглядів та думок з даного приводу. Але є те, що поєднує усіх дорослих у цьому питанні – це події з минулого, вже давно написала сторінка життя, яка лиш при нагоді дістається із поличок нашої пам’яті…

Та приходить момент, коли ти, вже доросла та впевнена в собі людина, знову відкриваєш двері дитячого садочка, а твоє серце розривається від переживання та тривоги… І все ніби добре, малюк впевнено крокує поруч, щось весело розповідає та довірливо дивиться на тебе. Так, ти його готувала, розповідала, що таке дитячий садочок, навіщо він нам потрібен, що там буде відбуватися і найголовніше, що він буде там без мами… Однак чи усвідомив він сказане?.. Малюк погоджується і радісно підстрибує дорогою до садочка, йому цікаво і весело, там же дітки і купа нових іграшок…

А тепер давайте усе по черзі. Познайомимося? Мене звуть Марічка. У мене є синочок, його звуть Макарчик, у вересні йому виповнилось два роки. Я хочу розповісти вам трошки про нас:

Я – матуся – і зараз це головна роль у моєму житті. Так, саме роль, адже по сумісництву я ще дружина, донька, комусь колега, подруга та сестра. Материнство – це найбільший дар у житті жінки, але й не менша відповідальність. Воно вносить у твоє життя кардинальні зміни, не питаючи твого дозволу та не чекаючи, коли ти будеш до них готова. Вагітність – це саме той час, коли треба готуватися до нової глави у своєму житті. І я готувалася, читала безліч статей та літератури, однак на практиці в деякі періоди виявлялося дещо складніше, ніж у теорії. Я вважаю себе відповідальною мамою, намагаюся зважувати всі за і проти при прийнятті важливих рішень, які стосуються моєї дитини, будь-то виховання, загартовування, розвиток чи медицина. Однак, я звичайна людина, якій властиво робити помилки, іноді бути надміру емоційною чи надто виснаженою. Я дуже люблю свого малюка, однак розумію, що повністю розчинятися у ньому не можна. Це нашкодить і йому, і мені. А тому дуже важливо у декретній відпустці – не втрачати себе, потрібно займатися улюбленими справами та розвиватися. Я звикла бути у русі, люблю спілкуватися з різними людьми, читати, планувати, мріяти і писати…

Макарчик – моє сонечко, моя радість, моє серце і моє життя. Він дуже веселий та смішний. В міру капризний – в основному через чужі іграшки. Його пристрасть – це все, що їздить та літає: машинки, потяги, літаки та гелікоптери. Він уже досить непогано розмовляє, любить «читати» книжечки, а з моєю допомогою може розказати багато віршиків, рахує до десяти. Макар вміло вправляється з конструктором (швидко складає різноманітні машинки). Він дивиться мультики (звісно дозовано), звідки черпає багато ідей для своїх ігор. Має друга – Назарчика. Без проблем залишався без батьків у гостях у друга чи бабусі з дідусем (яких бачить достатньо рідко – вони живуть за 300 км від нас).

Тема дитячого садочка хвилювала мене уже від тоді, як я завагітніла.

І ось чому – живемо ми у передмісті Києва, і проблема з садочками відома мабуть усім (звісно, хто цікавиться даною темою) – скрізь ростуть новобудови, в яких переважно оселяються молоді сім’ї. Відповідно кількість дітей невпинно зростає (і це звісно прекрасно), однак дитячі садочки не будуються з такою ж швидкістю, принаймні державні… Приватних садочків з кожним роком стає все більше – це на даний момент, мабуть, одна з найприбутковіших ідей для бізнесу у таких містечках. Та місячна вартість стартує від 5 тисяч гривень – погодьтесь, задоволенням не з дешевих. Мені здається, що вивчити дитину в університеті на контрактній основі буде дешевше, аніж оплатити їй відвідування приватного садочка…

Отож, першочерговим завданням для мене було влаштування малюка до садочка. Завдання, я скажу вам, не з легких, та я з ним впоралася. Та куди складнішим випробуванням для мене став плач Макарчика у садочку…

Переживаючи неймовірні емоції та хвилювання за дитину, аби хоч якось відволіктись, я вирішила створити таку собі рубрику «Дитячий садочок очима матусі». Я впевнена, що ця тема дуже актуальна для молодих та недосвідчених матусь, давайте разом переживати цей складний, не побоюсь цього слова, період у своєму житті. Я хочу розповісти вам про те, які підводні камені чекали на нас при вступі до садочка, про роздуми щодо того, коли йти в садочок – у 2 чи 3 роки, про період адаптації, хвороби, про вихователів, дітей та батьків… Думаю, тем знайдеться чимало, адже все тільки починається:) Можливо, хтось зможе уникнути певних помилок, а хтось підкаже відповідь на запитання, що залишаються відкритими для мене…

Що ж, тему «Знайомство» можна вважати закритою та й такою, яка дає старт обміну досвідом та взаємодопомоги :)

Далі буде…