Ацетонемічний синдром у дітей - причини, симптоми, лікування

Ацетонемічний синдром у дітей - причини, симптоми, лікування

Обговорення теми ацетонемічного синдрому у дітей  з роками не втрачає своєї актуальності для великої кількості батьків. Що ж таке ацетонемічний синдром, які його причини, симптоми та як його лікувати? Спробуємо розібратись в цих питаннях.

Ацетонемічний синдром – це сукупність симптомів, які зумовлені підвищенням вмісту в крові кетонових тіл : ацетону, ацетооцтової та ß-оксимасляної кислот [1]. Розвитку кетозу у дітей сприяють особливості їхнього метаболізму : зменшення інтенсивності процесів перетворення кетонових тіл , менші запаси глікогену в печінці при більш високому рівні метаболізму.

Розрізняють первинний і вторинний ацетонемічний синдром.

Первинний АС виникає у діток з нервово-артритичною конституцією, в основі якої лежать порушення пуринового обміну [2,3]. Такі дітки, зазвичай, мають підвищену збудливість, відстають по масі тіла від ровесників, але випереджають їх по нервово-психічному та інтелектуальному розвитку.

Вторинний АС є проявом основного захворювання ( цукровий діабет, тиреотоксикоз, інфекційні захворювання, пухлини головного мозку, черепно-мозкові травми, хвороба Іценко-Кушинга, лейкемія, гемолітична анемія та ін).

Серед провокуючих факторів АС часто відмічається інфекція, стрес, ( в т.ч. надлишкові позитивні емоції), голодування, надмірне споживання білкової і жирної їжі при дефіциті вуглеводів, вживання деяких харчових продуктів, нестача сну, інсоляція. Доведено, що під час літніх канікул часто настає тривала перерва між приступами.

АС проявляється повторними стереотипними (однаковими) епізодами блювання , які чергуються з періодами повного благополуччя. Клінічна симптоматика включає прояви безпосередньо кетозу (підвищення рівня кетонових тіл) і патологічного стану, який його спровокував.

 Кетоз характеризується нудотою, повторним тривалим блюванням, підвищенням температури тіла, болем в животі, появою специфічного запаху ацетону або «прілих яблук»  у видихуваному повітрі та сечі. При обстеженні як правило виявляється зневоднення різних ступенів. Практично у всіх діток виявляється млявість і блідість, інколи глибока  сонливість, або ж навпаки, емоційне збудження. Майже половина скаржиться на головний біль.

Для підтвердження здогадок про кетоз, визначають рівень кетонових тіл в сечі. В домашніх умовах це можна зробити за допомогою спеціальних тест-смужок, які можна придбати в аптеці. Проведення тесту на «ацетон» не вимагає від батьків попередньої підготовки та спеціальних медичних знань. Поява фіолетового забарвлення тестсмужки свідчить про наявність кетонемії.  Рівень кетонових тіл в сечі – непрямий показник кетонемії, рівень «+++» у сечі відповідає підвищенню рівня кетонових тіл у крові у 400 разів, а , а «++++» - у 600 разів. [4].

Основні напрямки терапії АС залежать від ступеня тяжкості метаболічних порушень , що розвинулися. Терапія має  два етапи :

 1. Припинення ацетонемічного кризу та відновлення нормального обміну речовин.

2. Профілактика нових кризів.

При початкових синдромах ацетонемічного кризу зазвичай дитині промивають кишечник 1-2% розчином гідрокарбонату натрію (розчин соди), поять солодким чаєм з лимоном, негазованою лужною мінеральною водою (Боржомі, Лужанська). Добре себе зарекомендував розчин Гепаргін (дієтична добавка), який розчиняють в 100 мл води і дають дитині кожні 10-15 хв по чайній ложці. Він сприяє більш швидкому відновленню водно-електролітного балансу клітин, підвищує детоксикаційну функцію печінки, перешкоджає підвищеному утворенню кетонових тіл та поверненню сил і енергії хворій дитині [5, 6]. Може застосовуватись у діток з 3х років.

Медикаментозна терапія також включає спазмолітики та ентеросорбенти. Їжа повинна містити легкозасвоювані вуглеводи і  мінімальну кількість жирів.

У випадку розвинення ацетонемічного кризу , який супроводжується нестримним та багаторазовим блюванням, лікування направлене на корекцію кетозу, ацидозу та дегідротацію , та проводиться стаціонарно. В таких випадках показана інфузійна терапія.

Профілактика рецидивів ацетонемічного кризу проводиться, зазвичай, курсами не менше 2х разів на рік (навесні та восени). Призначаються гепатопротектори (Гепаргін).При підвищеній нервовій збудливості – рослинні заспокійливі ( валеріана, глід, пасифлора).

Дітям  з ацетонемічним синдромом рекомендовано  багато часу проводити на свіжому повітрі, необхідні регулярні та дозовані фізичні навантаження, достатньо тривалий сон ( не менше 8 год на добу). Корисні водні процедури:  плавання в басейні, контрастний душ, обливання. 

Особливу увагу треба приділяти дієті.

Із раціону виключають м’ясо молодих тварин, жирні сорти м’яса, копченості, концентровані бульйони, страви з субпродуктами. Протипоказані щавель, цвітна капуста, томати, кислі фрукти, шоколад,  напої, що містять кофеїн. В дієті мають переважати молочні продукти, каші, свіжі овочі та фрукти, нежирне м’ясо дорослих тварин.

Діткам з ацетонемічним синдромом показане санаторно-курортне лікування на бальнеологічних курортах. 

Література:

1. О.М. Охотнікава, Ю.І. Гладуш, « Ацетонемічний синдром у педіатричній практиці: діагностична підступність і непередбачуваність»  // Дитячий лікар, 4(11) 2011, с 10-18.

2. Курило Л.В. Первинний ацетонемічний синдром // Здоров’я України. – 2008. – № 10/1. – С. 34-35.

3. Li Bu, Balint J.P. Cyclic vomiting syndrome: evolution in our understanding of a brain-gut disorder // Adv. Pediatr. – 2000. – № 47. – С. 117-126.

4. Шадрін О.Г. Синдром ацетонемічної блювоти у дітей, терапевтичні підходи до лікування // Современная педиатрия 2014. 6(62). 108-111.

5. М.В.Хайтович, «Синдром  циклічного блювання : сучасні  напрями  патогенетичної терапіі»

6. Листок-вкладення до дієтичної добавки Гепаргін, Висновок СЕЕ №05.03.02-04/29633 від 30.04.2014

НЕ Є ЛІКАРСЬКИМ ЗАСОБОМ. ПЕРЕД ЗАСТОСУВАННЯМ ОБОВ’ЯЗКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ ЛІКАРЯ.