Думка лікаря: коли хворіти не страшно

Думка лікаря: коли хворіти не страшно

В кінці листопаду 2016 року МОЗ опублікувало інформацію про лікування ГРВІ у діток. Відповідно до даного документу та відповідно до протоколів лікування ГРВІ в США та Європі, неускладнені форми ГРВІ не лікуються з застосуванням противірусних, інтерферонових, антигістамінних, імуномоделюючих муколітичних, рослинних та вітамінних препаратів. Тобто іншими словами, ми не можемо ніяким чином вплинути на сам контакт респіраторних вірусів (а їх понад 200!) та дитини. Також, ми не можемо попередити його чи зробити менш тривалим за допомогою звичних «противірусних» засобів.

Багато батьків сприйняли це як «лікуватися зовсім не потрібно», багато лікарів – «нічого нікому не потрібно призначати». І декому це дійсно допоможе! Дітям з нормальною імунною системою, які не перебувають в стані стресу, а також дітям, що не схильні до алергії, дітям, яким пощастило з батьками, що не палять, та тим, що живуть у світлих просторих приміщеннях з комфортною температурою, що не мають проблем з сирістю, пилом та грибками – лікуватися не потрібно взагалі, достатньо випоювання. А якщо при цьому всьому батьки привчали діток з перших місяців до здорового способу життя, достатньо гуляли на свіжому повітрі, загартовували малюків та відвідували басейн регулярно – ускладнень можна не боятись в принципі.

Проте, чесно кажучи, скільки таких дітей знаєте ви? Я знаю не багато і такі малюки більше є виключенням, ніж правилом. Найчастіше, це діти-спадкоємці прекрасної генетики, з мамами яких мені вдавалося підтримувати хороший контакт з перших днів життя, рекомендувати, навчати та наполягати на тривалому грудному вигодовуванні, загартовуванні та походах в басейн, не дивлячись на страх батьків, протести бабусь та спільний скепсис оточуючих.

Що стосується більшості звичайних сімей, то буває різне. У кожного другого мого пацієнта явище риніту з’являлися вже на першому році життя і в майбутньому повторювались регулярно, у кожного четвертого – був хоча б один бронхообструктивний синдром до 3х років, у кожного десятого можлива бронхіальна астма. І ці цифри цілком корелюють з захворюваністю даною патологією в усьому світі. Про чутливість мозку до високої температури не писатиму – це тема окремої статті. Скажу лишень, що висока температура таки небезпечна для дітей з низьким порогом судомної готовності.

Оскільки я знаю досить багато як про своїх пацієнтів, так і про ускладнення ГРВІ, то я не буду спостерігати їх при симптомах, що виникли, немов бачу вперше. І у супутньому діагнозі я вказую хронічну патологію чи патологічний стан, на фоні якого розвивається ГРВІ. Тому що для цієї конкретної дитини банальна простуда може суттєво порушити здоров’я і погіршити якість життя не лише самого малюка, а й батьків. І мої призначення будуть формуватися у відповідності до симптомів та прогнозом. Це можуть бути деконгестанти (краплі в ніс) та інгаляції з бронхолітиками та гормональними засобами, це можуть бути і жарознижувальні та антигістамінні препарати, а при відсутності протипоказань – і рослинні засоби. Лікарське мистецтво (якщо воно мистецтво, а не ремесло) складається не лише з знань протоколів, але і в інтуїції, в поєднанні інформації про саму дитину, його родину, умовах життя та формування на основі цих знань правильних дій та призначень, що призводять до покращення якості життя та відсутності побочних ефектів від лікування. Лікарю поки що неможливо «переписати» геном, а часто неможливо змінити звички батьків чи переселити пацієнта в комфортні умови. Але бачити наслідки дії чи бездіяльності для даної дитини в епідемічній ситуації він просто зобов’язаний.

Я проти самолікування, чи лікування за схемами чи шаблонами. Все змінюється і навіть частіше, ніж нам хотілося б цього. Тому закликаю батьків до того, щоб у кожної родини був лікар, який знає про малюка ще щось, крім даних огляду в день звернення. Знає, пам’ятає та враховує. І тоді будь які епідемії не страшні, якщо поруч професіонал, якому ви довіряєте.

Бравістова Н.О.

дитячий імунолог вищої категорії