Підготовка дитини до спілкування

Підготовка дитини до спілкування

Встановлено, що коли дорослі зосереджені тільки на вирішення фізіологічних потреб дитини, і при цьому не розмовляють з нею, не беруть часто на руки, не реагують на плач між годуваннями, у дитини, який виповнилось місяць, може бути відсутня реакція коли до неї звертаються дорослі. Дитина не вміє фіксувати погляд на предметах, стежити за їх переміщенням. У родинах, де навпаки, дорослі розмовляють з дитиною, реагують на її крик дитини, носять на руках, уважно стежать за її розвитком, вміння дитини реагувати на зорові і слухові стимули формується набагато раніше. Така дитина в перший місяць вже дивиться в очі, коли з нею розмовляти. І це дуже важливе спільне досягнення дитини та її близьких.

До цього моменту взаємодія дитини і матері мала деяку своєрідність. Мати з самого початку давала дитині свою турботу, увагу, посмішку, в той час як сама дитина кричала, коли їй щось потрібно, ні до кого конкретно не звертаючись. В цей період дитина дивиться ніби у нікуди, ні на кому не фіксує погляд і не робить спроб для спілкування. Лише з того моменту, коли дитина починає контактувати поглядом з дорослим, можна вважати, що вона сприймає коли до неї звертаються.

Майже одночасно з поглядом в очі з’являється й посмішка дитини у відповідь. У перші ж дні у дітей спостерігається досить різноманітна міміка, в томі числі й посмішки. Однак ці посмішки носять мимовільний характер: вони найчастіше виникають при закритих очах, не пов'язані з людиною або ситуацією, їх неможливо викликати навмисно. Тому подібні посмішки отримали назву фізіологічних. Посмішка, що з’являється у відповідь на слова дорослого і супроводжується поглядом в очі, називається соціальною. Вона говорить про те, що дитина відчуває радість від того, що до неї звертається дорослий і адресує цю радість саме йому. Поява соціальної посмішки свідчить про закінчення періоду новонародженості і є ознакою появи у дитини потреби в спілкуванні з дорослим. Тому 1-й місяць життя дитини вважається, зокрема, періодом підготовки до спілкування.

Щоб у малюка вчасно виникала потреба в спілкуванні, ви повинні багато розмовляти з ним. Дорослому доводиться спілкуватися як би за двох. Потрібно ставитися до малюка як до повноцінної особистості з перших же днів після його народження. Це важлива умова, необхідна для підготовки дитини до спілкування. Інша умова – встановлення контакту поглядом. Як тільки ви помітите, що немовля лежить з розплющеними очима і реагує на ваші дії, привертайте до себе його увагу. Намагайтеся уловлювати погляд дитини, рухайтесь за її поглядом і спробуйте утримувати його на собі. З цією метою ви можете наближати або злегка віддаляти своє обличчя, щоб знайти найкращу відстань, щоб дитині було зручно Вас розглядати. Привернути увагу малюка допомагає тиха лагідна промова імені, слів «агу-агу» та інших. Зустрівшись поглядом з малюком, посміхніться йому і знову промовляйте ласкаві слова – це допоможе продовжити контакт. Найкраще так робити, коли дитина перебуває у Вас ну руках біля грудей. Але і під час сповивання, купання або іншої процедури не втрачайте можливості зустрітися поглядом з малюком і поговорити з ним.

Ще однією умовою підготовки дитини до спілкування є заохочення його посміхатись. Промовляйте ласкаві слова коли малюк посміхається і дуже скоро він почне посміхатись коли буде зустрічатися з Вами поглядом. Намагайтеся викликати посмішку, звертаючись до дитини тихим ніжним голосом, ласкаво погладьте його животик або щічку. Найкраще це робити, коли малюк поїв, але ще не спить і досить активний. Проявляйте делікатність, не докучайте дитині, якщо вона не в настрої або хоче спати. Пропонуйте їй спілкування, але не нав’язуйте його.

Під час підготовки до спілкування відбувається і розвиток пізнавальної активності немовляти.

Джерело: Мати і дитя. Кишенькова енциклопедія молодої мами. О.В. Єремєєва, А.В. Митрошенков