Антибіотики

Антибіотики

Антибіотики – це природні або полісінтетичні речовини, які здатні протидіяти зростанню прокариотичних і найпростіших живих клітин, а також мікроорганізмів. Антибіотики можуть мати рослинне, тварине або мікробне походження.

Окремі антибіотики мають властивість пригнічувати процес росту і розмноження бактерій і практично не мати шкідливого впливу на клітини мікроорганізму. Такі антибіотики широко застосовуються в медицині як лікарські препарати.

Крім цього, деякі з антибіотиків можуть бути використані з метою лікування пухлин та інших онкологічних хвороб.

Дуже важливо пам’ятати про те, що антибіотики не впливають на віруси, тому вони безсилі при захворюваннях, які спровоковані вірусами. Антибіотики є даремними при грипі, гепатитах А, В і С, вітряної віспи, герпесі, краснусі, кору та інших. Більше того, прийом антибіотиків при цих хворобах може не тільки нічим не допомогти, але й погіршити ситуацію.

Більшість медиків і вчених вважають, що з винаходом антибіотиків і початком їх успішного застосування в медичній практиці, в медицині відбулася революція. Найпершими антибіотиками, які почали застосовувати з метою лікування багатьох хвороб, були пеніцилін і стрептоміцин.

Антибіотики можна класифікувати у відповідність з такими принципами:

  • залежно від характеру впливу на бактеріальну клітину виділяють бактеріостатичні і бактерицидні антибіотики. Під дією бактериостатичних антибіотиків бактерії не вмирають, але перестають розмножуватися. Під дією бактерицидних антибіотиків бактерії гинуть, а потім виводяться з організму;
  • залежно від хімічної структури антибіотики поділяють на бета-лактамні, макроліди, тетрацикліни, аміноглікозиди, левоміцетин, глікопептиди, лінкозаміди, протитуберкульозні, протигрибкові.

Довгий час в медицині не було конкретних принципів присвоєння назви антибіотиків. У більшості випадків, антибіотики носили назву у відповідність з родовою назвою продуцента або в залежності від хімічного складу.

Антибіотики мають значущу відміну від антисептиків, оскільки можуть проявляти антибактеріальну активність не тільки при зовнішньому застосуванні, але і в біологічних середовищах організму при їх системному вживанні.

Антибіотики можуть прийматися такими способами – внутрішньом’язово, перорально, внутрішньовенно, ректально, вагінально та ін.

Антибіотики можуть надавати такі дії на організм людини: порушувати синтез клітинної стінки, порушувати процес синтезу мембран, пригнічувати синтез нуклеїнових кислот, пуринів і піримідинів, протидіяти процесу синтезу білка, інгібувати роботу дихальних ферментів.

Особливої ​​уваги заслуговує процес взаємодія антибіотиків з алкоголем. Доведено, що алкоголь може по-різному впливати на дію антибіотиків в організмі людини, а саме активізувати роботу антибіотиків або впливати на активність ферментів печінки, які проводять розщеплення антибіотиків.

При взаємодії алкоголю з такими антибіотиками як Тинідазол, цефоперазол, левоміцетин, цефамандол, кетоконазол, латамоксеф, фуразолідон та ін., може виникати досить багато серйозних ускладнень і побічних ефектів. До таких наслідків відносять блювоту, нудоту, судоми, задишку і навіть летальний результат. Саме тому, при прийомі антибіотиків, категорично забороняється приймати алкоголь.

Деякі мікроорганізми можуть протистояти проти дії антибіотиків. Таку властивість мікроорганізмів називають антибіотикорезистентністю, і найчастіше вона виникає з причини мутації і абсолютно спонтанно.

У більшості випадків, антибіотики застосовуються в процесі лікування або профілактики різних запальних процесів бактеріального походження.

Окремі види антибіотиків крім протизапальної і антибактеріальної дії здатні надавати і іншого роду дії. Наприклад, протипухлинну, противоревматичну та імуномодулюючу дію.

Згідно даних Всесвітньої організації охорони здоров’я, антибіотики мають досить високий відсоток підробки на ринку фармацевтики, який сягає більше 40%.