Підвищення температури тіла

Підвищення температури тіла

У хворого з високою температурою тіла розрізняють – «червону» і «білу» гіпертермію. Важливо з’ясувати причину високої температури.

  • Частіше зустрічається більш прогностично сприятлива – «червона» гіпертермія (теплопродукція відповідає тепловіддачі). Шкірні покрови помірно гіперемовані, гарячі, вологі, кінцівки теплі, почастішання пульсу і дихання.
  • Для «білої» гіпертермії характерні такі ознаки: шкіра бліда «мармурова», з ціанотичним відтінком нігтьових лож і губ. Кінцівки холодні, підвищення частоти пульсу, задишка. Поведінка хворого порушується – млявість, можливе збудження, марення і судоми. У зв’язку з цим показана негайна консультація лікаря швидкої медичної допомоги.

При підвищенні температури, необхідно вирішувати питання: чи треба знижувати температуру? У відповідності з рекомендаціями по невідкладній допомозі при гіпертермії, жарознижувальну терапію слід проводити при температурі тіла вище 38,5. Однак якщо на тлі підвищеної температури, відзначається погіршення стану, озноб, блідість шкірних покривів і ін. прояви токсикозу, антипіретична (жарознижуюча) терапія повинна бути призначена негайно.

Хворі з «групи ризику по розвитку ускладнень на фоні високої температури тіла» вимагають призначення жарознижувальних засобів при «червоній» лихоманці при температурі вище 38,0, а при «білій» – навіть при субфебрильній температурі. У групу ризику по розвитку ускладнень на фоні високої температури тіла входять діти: перших трьох місяців життя, з фебрильними судомами в анамнезі, із захворюваннями ЦНС, з хронічними захворюваннями серця і легенів, з спадковими метаболічними захворюваннями. Такі діти потребують негайної консультації лікаря швидкої допомоги.

Невідкладна допомога при високій температурі тіла:

  • При «червоній» гіпертермії: необхідно максимально оголити хворого, забезпечити доступ свіжого повітря (не допускаючи протягів). Призначити часте пиття (на 0,5-1 л більше вікової норми рідини в добу). Використовувати фізичні методи охолодження (обдування вентилятором, прохолодна мокра пов’язка на лоб, горілчано-оцтові (9% столовий оцет) обтирання – обтирають вологим тампоном). Призначити всередину або ректально – парацетамол (панадол, Калпол, тайлінол, еффералган упса та ін) в разовій дозі 10-15 мг/кг всередину або в свічках 15-20 мг/кг. Або – ібупрофен у разовій дозі 5-10 мг/кг (для дітей старше 1 року). Якщо протягом 30-45 хв температура тіла не знижується, вводиться антипіретична суміш внутрішньом’язово: 50% розчин анальгіну (дітям до 1-го року доза 0,01 мл/кг, старше 1-го року доза 0,1 мл/рік життя), 2,5% розчин піпольфену (дипразина) дітям до року в дозі 0,01 мл/кг, старше 1-го року -0,1-0,15 мл/рік життя. Припустима комбінація ліків в одному шприці.
  • При «білій» гіпертермії: одночасно з жарознижувальними засобами (див. вище) дають судинорозширювальні препарати всередину і внутрішньом’язово: папаверин або но-шпа в дозі 1 мг/кг всередину; 2% розчин папаверину дітям до 1-го року -0,1-0,2 мл, старше 1-го року 0,1-0,2 мл/рік життя або розчин но-шпи в дозі 0,1 мл/рік життя або 1% розчин дибазолу в дозі 0,1 мл/рік життя; можна також використовувати 0,25% розчин дроперидола в дозі 0,1-0,2 мл/кг внутрішньом’язово.

Хворі, з високою температурою тіла, яка не купірується препаратами, після надання першої невідкладної допомоги повинні бути госпіталізовані. Вибір відділення стаціонару та етіотропної терапії визначається характером і тяжкістю основного патологічного процесу, що викликав підвищення температури тіла.