Порушення зору та їх попередження

Image 640xs

Порушення зору у школярів – явище нерідке. Найбільш часто зустрічається короткозорість, активно прогресуюча в шкільні роки. Початок її розвитку найчастіше припадає на 6-10-річний вік. Внаслідок швидкого її розвитку практично кожний четвертий-п’ятий випускник школи страждає на короткозорість.

Короткозора дитина погано бачить предмети, розташовані вдалині, зберігаючи здатність бачити предмети, що знаходяться поблизу. На виникнення короткозорості крім уже зазначених причин (див. с. 453) впливає малорухливий спосіб життя. Сільські школярі, які більше бувають на повітрі, значно частіше беруть участь у трудових процесах дорослих, цей вид патології реєструється набагато рідше, ніж у міських хлопців відповідного віку. На користь цього твердження говорить і факт більш частого виникнення і розвитку короткозорості в учнів спеціалізованих шкіл (з поглибленим вивченням окремих предметів, музичних і т. п.).

Збереженню нормального зору у школярів сприяє раціональне харчування з достатнім надходженням в організм вітамінів, особливо А і В. Це жиророзчинні вітаміни, тому найбільше їх міститься в рибі, оселедці, печінці тварин, вершковому маслі, яєчному жовтку, молоці. Вітамін А може утворюватися в організмі дитини при достатньому вмісті в їжі жиру зі свого провітаміну – каротину, що міститься головним чином в оранжево забарвлених фруктах і овочах (шипшина, хурма, морква, помідори), а вітамін В здатний синтезуватися в шкірі дитини під впливом ультрафіолетової частини спектра сонячних променів. Тому так важливо перебування хлопців на повітрі в середині дня (11 – 16 годин), коли ультрафіолетова радіація найбільш інтенсивна.

Шкідливо впливає на зір, сприяючи розвитку короткозорості, читання лежачи. Воно викликає порушення кровопостачання очних м’язів і їх перенапруження.

Виникша в молодшому шкільному віці короткозорість ще нестійка, але до 11-15 років зміни, що сформувалися в очах набувають стабільного характеру. По-цьому при виявленні перших ознак короткозорості (дитина жмуриться при розгляданні далеких предметів, з’являється різь і ломота в очах, біль в області очниць, головний біль при тривалому читанні або іншій роботі ,що вимагає напруження очей), необхідно відразу ж звернутися в кабінет окуліста дитячої поліклініки . Своєчасно розпочате лікування може призупинити або уповільнити розвиток короткозорості, якщо всі призначення і рекомендації лікаря будуть точно виконуватися.

Виявивши у школяра короткозорість, лікар призначає зазвичай спеціальні вправи для м’язів ока, суть яких полягає в розгляданні різновіддалених предметів. Їх нескладно робити вдома. Найбільш просте з них «мітка на склі». На склі вікна на рівні очей дитини, що стоїть перед ним, приклеюється кругла мітка червоного кольору діаметром 3-5 мм. За вікном вибирається віддалений предмет для розглядання (дерево, кущ, будинок, що протистоїть, який-небудь предмет на спортивному майданчику і т. п.). Школяр, очі якого перебувають на відстані 30-35 см від скла, повинен подивитися на позначку, а потім швидко перевести погляд на обраний за вікном об’єкт і так по черзі переводити погляд, не затримуючи його більше 20-30 секунд на одному об’єкті. У початковій стадії короткозорості такі вправи корисно робити 1-1,5 хвилини під час перерви при виконанні домашніх завдань. Систематичне їх повторення вдосконалює фун-цію акомодації, може усунути початкові прояви короткозорості, будучи, таким чином, лікувальним і профілактичним засобом.

Школярам, ​​у яких виявлена ​​короткозорість, слід обмежити додаткове навантаження на очі крім шкільних занять. Їм не рекомендується надмірне фізичне навантаження, виконання завдань, пов’язаних з перебуванням в зігнутому положенні і опущеною вниз головою, підйомом тягарів, розгляд дрібних предметів. Необхідна обережність у виборі виду спорту. При невисокому ступені короткозорості можна вибирати види спорту, які не потребують хорошого зору і дозволяють тренуватися без носіння окулярів.

Якщо дитині рекомендуються окуляри, їх необхідно обов’язково носити так, як вказав лікар (постійно, в кіно, в театрі, при перегляді телевізійних передач). Щорічно слід перевіряти гостроту зору і придатність використовуваних очок.

До порушень зору відноситься нездатність очей сприймати кольори. Зазвичай це вроджений дефект, який зустрічається частіше у хлопчиків. Визначають таку особливість зору у школярів, як правило, після 10 років. Найчастіше відзначається обмеження сприйняття якогось одного кольору. Характер порушення колірного сприйняття встановлюється окулістом за допомогою спеціальних колірних таблиць. Цей дефект не впливає на розвиток дитини, проте в подальшому він може стати неприємною причиною, що обмежує можливість оволодіння рядом професій, які особливо привабливі для юнаків. Тому необхідно заздалегідь перевірити в очному кабінеті сприйняття кольору школяра-підлітка і в разі виявлення порушення колірного сприйняття заздалегідь готувати сина до вибору професії, яка не пов’язана з необхідністю чітко розрізняти кольори.

Безпосереднього відношення до гостроти зору не має, але досить часто зустрічається у школярів таке захворювання очей, як ячмінь, який представляє собою гостре гнійне запалення сальної залози краю повіки. Він викликається гнійними мікробами, які потрапляють з повік, коли дитина тре очі брудними руками або хусткою. Повіка набрякає, на краю його утворюється болюча припухлість, на верхівці якої через кілька днів виникає жовтувата гнійна голівка, яка лусне після дозрівання. Гній не можна видавлювати, так як інфекція може поширитися і привести до важких ускладнень. Необхідно втримати дитину від бажання потерти або доторкнутися рукою до хворого місця, особливо в період розкриття ячменю, щоб не рознести інфекцію на інші ділянки повік. Тим більше що часто один ячмінь проходить, інший виникає, і так може тягнутися довго. Найчастіше це буває в ослаблених дітей зі зниженим опором організму до інфекцій.

У домашніх умовах при ячмені використовують прогрівання лампою синього світла з рефлектором, грілкою, вміщеній на чисту серветку, покладену на закриті очі. Замість грілки можна використовувати гаряче зварене вкрутую яйце або прогріту на сковорідці сіль, зсипану в щільно зав’язаний мішечок.

Джерело: Від колиски до школи і далі. П.М.Дерюгіна

Авторизуйтесь Щоб мати змогу залишати коментарі