Чи займатися з першокласником вдома

Чи займатися з першокласником вдома

Чи потрібно допомагати першокласнику?

Деякі діти вважають неприпустимим, щоб поруч з ним під час виконання уроків сидів хтось з батьків, бабуся чи дідусь. Однак, на думку фахівців, контроль за першокласником необхідний. Слід перевірити, чи все у нього виходить, чи справляється він із завданням.

Як правило, найважче учневі дається письмо, що пояснюється недостатньо розвиненою спритністю рук через недосконалість функцій дрібних м’язів пальців і кистей. Тому доцільно систематично вдосконалювати швидкість і координацію рухів кистей рук не тільки в період підготовки дитини до вступу до школи, а й під час навчання в першому класі. Для цього необхідні нескладні спеціальні вправи, які виконуються в ігровій формі щодня багато разів.

Найбільше діти люблять ігри та вправи з м’ячем.

Дитину вчать перекладати і перекидати м’яч з однієї руки в іншу, підкидати його на різну висоту, ловити спочатку двома, а потім однією рукою. Ускладнюючи вправу, можна запропонувати дитині ловити м’яч після виконання додаткових рухів (плескання в долоні, повороту, присідання).

Для розвитку спритності пальців підходять такі рухи, як сильне стискання в кулаки розведених пальців витягнутих вперед рук, затримка в цьому положенні на 2-3 секунди з наступним розслабленням і струшуванням кистей; поперемінне згинання в кулак пальців однієї, а потім іншої руки (пальці однієї руки розпрямляються, іншої – згинаються); поперемінне згинання та розгинання переплетених пальців з’єднаних разом долонь; постукування кінчиками пальців по твердій поверхні протягом 0,5-1 хвилини; почергове торкання великим пальцем інших, з поступовим зростанням темпу виконання і сили надавлювання ; згинання та розгинання кистей в променезап’ясткових суглобах; обертальні рухи кистей в променезап’ясткових суглобах; потряхування розслабленими кистями.

Деякі батьки дуже переживають, коли у їхньої дитини трапляються невдачі, нервують, коли в неї щось не виходить. Їх хвилювання і поганий настрій передаються учневі, внаслідок чого становище ще більше погіршується. Зовсім не обгрунтовані і навіть шкідливі спроби батьків у гонитві за кращою успішністю учня значно збільшувати на власний розсуд обсяг тексту для письма, кількість математичних прикладів для рішення. Цього робити не рекомендується, бо додаткова робота скорочує час відпочинку дитини, вона буде втомлюватися, і від цього інтерес до навчання та й до відвідування школи знизиться.

І вже, звичайно, нічого не можна робити замість учня. Якщо він не знає, як виконати те чи інше завдання, йому потрібно розповісти, показати, розтлумачити, але нехай він робить його сам, інакше у дитини буде виховуватися поведінка людини, за яку інші все роблять.

Джерело: Від колиски до школи і далі. П.М.Дерюгіна