Не відкладайте початок статевого виховання

Не відкладайте початок статевого виховання

Статеве виховання є важливою складовою частиною морально-психологічного виховання здорової гармонійної особистості. На думку більшості фахівців, основні напрямки статевого виховання дітей дошкільного віку полягають в прищеплені їм гігієнічних навичок, організації раціонального режиму дня і харчуванні, уникненні подразнення ерогенних зон, відмові від казкових роз’яснень, формуванні етичних норм поведінки, коректності відносин між дорослими, з якими спілкується дитина .

Статеві почуття можуть існувати й у маленьких дітей. Дівчата відчувають приємний стан при дотику або натисканні на статеві органи, у хлопчиків у тих же випадках може наступити ерекція. У зв’язку з цим навіть у малюків іноді виникає звичка до онанізму. Щоб діти другого року життя тривало не розглядали свої геніталії і не грали з ними, не слід дозволяти їм довго сидіти на горщику. Якщо дитина виявляє підвищений інтерес до своїх статевих органів під час купання, доцільно спокійно, без тривоги і гніву, відволікти його, переключивши увагу на іграшки або яке-небудь цікаве для малюка заняття.

У віці 4-5 років статеві відчуття сприймаються більш усвідомлено, часом з цікавістю. Як і до всього навколишнього, дитина в цьому віці проявляє великий інтерес до статевих органів – своїх та чужих і, природно, цікавиться відмінностями їх будови

Цікавість до статевого питання є елементом загального процесу пізнання. Перші запитання ми чуємо зазвичай від дітей 2,5-3 років і стосуються вони відмінностей статі (о різних позах при сечовипусканні, про материнські груди, про відмінності між хлопчиками і дівчатками). Відповідати на них краще відразу. При відповіді не варто заглиблюватися в суть проблеми, раціонально звернути увагу на зовнішні відмінності чоловічої і жіночої фігур. Одне з обов’язкових питань дітей цього віку і трохи старше – звідки і як з’являються діти. Боятися таких питань не потрібно. Вони цілком природні.

Ухилятися від відповідей на них не можна, тим більше не варто вважати їх аморальними, а відповіді на них – відповідями, які розбещують малюка. Як стверджують вчені, діти не вкладають у свої питання того змісту, який припускають дорослі, та й розбещує не знання, а незнання, при якому аморальне може бути прийнято дитиною за істину. Звичайно, відповіді на подібні питання – нелегка справа і вимагає великого такту. Батькам необхідно готуватися до етапу подібних питань, звільнитися від почуття ніяковості, щоб відповідати спокійно і рівно, без збентеження і роздратування. Дітям, відповідно до рівня їх розвитку і розуміння, в доступній формі повинна бути дана поки часткова, без особливої ​​деталізації, але правдива інформація. Сказавши неправду один раз, батьки будуть в подальшому поставлені в глухий кут, тому що з кожним наступним питанням брехати їм буде все складніше, а брехня все небезпечніше. Вона не задовольнить дитину, буде спонукати до більш складних питань і рано чи пізно розкриється. А діти, зрозумівши, що від них щось приховують, перестануть шукати відповіді у батьків, звернуться зі своїми питаннями до інших. Чотирьох-, п’ятирічний дошкільник може зрозуміти, що майбутня дитина повільно росте в череві матері, поки не дозріє для того, щоб існувати самостійно, харчуючись материнським молоком. На питання, як новонароджений виходить на світ, можна відповісти, що коли він стає досить великим, то народжується через спеціальний отвір, призначений для цього.

У віці 6-7 років діти розширюють свої питання. Вони вже цікавляться, а як майбутня дитина потрапила в живіт матері. Виникає необхідність висвітлити роль батька. Відповідати на подібні питання треба без сорому і страху. Розмовляючи з дитиною щиро і правдиво, батьки оберігають дітей від впливу «вуличного виховання», попереджають їх відчуження і неправильний психосексуальний розвиток.

Коли діти задають батькам такі питання, турбуватися немає підстави. Хвилюватися треба тоді, коли діти чомусь довго не питають про це. Це може означати, що дитина вважає цю тему забороненою і задовольняє свій інтерес іншим шляхом без участі батьків.

Іноді дитина голосно задає питання по проблемам статі в невідповідному місці (в гостях, магазині, громадському транспорті). У такій ситуації їй можна пообіцяти розповісти про це, повернувшись додому, і обов’язково так зробити.
Батьків завжди турбує ранній прояв сексуальності у дітей, наприклад у вигляді онанізму. Однак дитина цього неспокою помічати не повиненна. Неприпустимі і покарання з цього приводу. Необхідно намагатися зменшити фактори, що стимулюють сексуальність. У дітей дошкільного віку нерідко відзначаються прояви ніжних почуттів до інших осіб, найчастіше до дорослих. Вони самі пестять і відчувають задоволення, коли їх пестять. Дитина потребує ласки. Однак необхідно мати на увазі, що надмірна ласка може стимулювати передчасний сексуальний розвиток. Не слід пестити, лоскотати дитину в області чутливих місць.

Для психосексуального, як і для загального, розвитку дитини небайдуже надмірне його укутування, яке не тільки знижує опірність організму, а й створює умови для роздратування геніталій внаслідок тісного одягу, рясного потовиділення. Аналогічнк несприятливу дію надає перегодовування дітей, яке тягне переповнення кров’ю тазових органів, що призводить до напруги в них і стимулює ранню сексуальність.

Ранній появі статевого почуття сприяє сон в спільному ліжку з дорослим. Поганий вплив робить занадто м’яка і дуже тепла постіль, надіті на ніч тісні труси, галасливі збуджуючі гри перед сном, перегляд емоційно забарвлених телевізійних передач. Надмірну сексуальну стимуляцію викликають ніжності і ласки з поцілунками перед сном.

Виражені прояви дитячої сексуальності можуть бути наслідком емоційної напруги дитини у зв’язку з несприятливо склавшимися відносинами в родині. У частині випадків сексуальні прояви служать симптомами нервово-психічного розладу, які не виражаються поки ніякими іншими симптомами. Встановити подібні явища може тільки лікар-фахівець.

Статеве виховання дошкільників важливе своєю спрямованістю, оскільки призначене для своєчасного розумного ознайомлення дитини з проблемою статі. Воно повинно тісно ув’язуватися із загальним і гігієнічним вихованням, щоб сприяти правильному формуванню особистості дитини. Починаючись із запізненням, воно фактично з’явиться вже перевихованням і не зможе повністю заповнити ті вади і прорахунки, які були допущені раніше.

Життя свідчить, що статеве виховання має бути безперервним процесом, послідовним. Зміст і форми його необхідно змінювати відповідно до розвитку дитини. Корисно повторення на новому рівні вже відомих їй відомостей. Без цього, незважаючи на раніше отриману правильну інформацію, вона може сприйняти із-зі сумнівних порад невірні споганені уявлення. Відомий вітчизняний педіатр Г. Н. Сперанський вказував, що про статеве виховання дітей треба говорити на повний голос, а не відбуватися мовчанням або невиразною скоромовкою. Від замовчування, за його словами, найбільше страждають наші діти.

Джерело: Від колиски до школи і далі. П.М.Дерюгіна

Статті на тему

Усі статті