Розвиток мови

Розвиток мови

Дитина повинна правильно вимовляти всі звуки і вміти чітко висловлювати свої думки. Якщо якийсь звук(Особливо часто «р») їй не дається, вона його зовсім опускає або вимовляє неправильно, батькам не рекомендується її поправляти, змушувати багаторазово вимовляти різні слова, в яких міститься невдало вимовний звук. Важливо при дитині самим говорити правильно, чітко, і зазвичай вона сама справляється зі своїм недоліком. Вимова звуків, на думку фахівців, самостійно виправляється до п’ятирічного віку. Якщо ж цього не сталося, слід звернутися в дитячу поліклініку до фахівця-логопеда. Чим раніше це буде зроблено, тим краще буде для майбутнього школяра. Досвід показує, що діти, неправильно вимовляють окремі звуки, і пишуть неправильно. До 6 років практично можна виправити майже всі недоліки вимови.

Правильно говорити – це одна сторона справи. З дитиною, яка не відвідує дошкільний заклад, необхідно вдома проводити заняття, які сприяють розвитку мовлення. Слід домагатися свідомого засвоєння значення слів, доступних для дитячого розуміння, звертати увагу на тонке сприйняття відтінків їх значення, на образне їх вживання. Дуже важливо навчити дитину уважно слухати, уловлювати сенс почутого і відповідати на відповідні питання. Тому не варто прагнути читати дитині побільше. Краще з ним частіше розмовляти про прочитане, навчити переказувати почуте, точно виражати свої думки, висловлювати ставлення до прочитаного. Корисно і тренувати пам’ять дитини, пропонуючи йому заучувати невеликі вірші, потішки.

Бажано розвивати у дітей здатність придумувати невеликі оповідання за сюжетом картинок, правильно їх складати. Дорослий може навідним питанням підштовхнути в потрібному напрямку дитячу думку. Доцільно практикувати і таке завдання, як придумування кінця недочитаної розповіді, читання якого перервано на найцікавішому місці. Такий ефективний засіб розвитку дитячої фантазії змушує дитину логічно мислити, спонукає до активності.

Немає необхідності щоразу читати і розповідати дітям щось нове. Вони охоче зустрічають прочитані раніше твори, активно згадують і намагаються підказати, що буде далі, поправляють, якщо оповідач допустив якусь неточність. При цьому дитина вчиться виявляти високу активність.

Щоб полегшити дитині оволодіння математикою, до початку шкільних занять потрібно навчити його, як вважають педагоги, рахувати в межах десяти, складати нескладні завдання і вирішувати їх. Спочатку необхідно, щоб майбутній школяр засвоїв, що число предметів не залежить від їх розміру, форми, кольору, розташування, навчити його порівнювати предмети за величиною (висоті, довжині, товщині), визначати кількісне співвідношення речей (більше, менше, порівну). Дитина повинна зрозуміти, як виходить при лічбі кожне нове число, чим воно відрізняється від попереднього. Необхідно показати, як віднімати від більшого числа менше (в межах 10). При цьому слід мати на увазі, що дітям цього віку притаманні конкретність, наочність, образність. Дитина осмислено сприймає завдання, якщо бачить або конкретно представляє те, про що в ньому говориться, успішно його вирішує, коли хід рішення підкріплюється наочно. У зв’язку з тим що у шестирічних дітей здатність до абстрагування ще недостатньо сформована, здійснювати розумові дії з абстрактними числами їм складно.
Готуючи дітей до школи, необхідно навчити їх виконувати різноманітні рухи кистями і пальцями рук, без чого буде важко освоїти письмо, у якому важливв уміти робити рукою рівномірні, плавні, ритмічні, дрібні рухи. Такі рухи добре відпрацьовуються при малюванні, розфарбовуванні картинок, перемальовування. Нехай дитина малює все, що підкаже їй фантазія. Дитячий малюнок – показник зрілості, в ньому дитина виражає свої емоції, спостереження, думки.

Коли дитина зайнята малюванням або розфарбовуванням, необхідно нагадувати їй, як правильно тримати олівець, фломастер, пензлик (між великим і середнім пальцями, притримуючи зверху вказівним, не нижче 3-4 см від відточеного кінця олівця або ворсу пензлика, не сильно здавлюючи їх), стежити, щоб вона сиділа прямо, сильно не нахиляючись. Звикнувши до таких вимог, дитина вільно буде виконувати їх і при письмі, що полегшить оволодіння його технікою.

Складні дрібні рухи кистей і пальців, що забезпечують можливість невідривного проведення плавних ліній, добре розвиваються при малюванні різноманітних завитків, що часто зустрічаються в народному декоративному творчості. Для цих же цілей дуже корисно ліпити з пластиліну різні дрібні фігурки, вирізати з паперу або картону і за допомогою клею майструвати різноманітні предмети, вирізати з складеною в кілька шарів паперу мереживні серветки, робити паперові кораблики або літачки, переводити картинки. Ножиці, якими користується дитина, повинні мати закруглені кінці, та не бути досить гострими. Не менше значення мають наклеювання, випилювання, вишивання, в’язання гачком, пришивання гудзиків, тобто виконання різних дрібних трудових операцій. Доцільно займатися і конструюванням з дрібного будівельного матеріалу.

Фахівці рекомендують 1 -2 рази на тиждень проводити заняття зі спеціальної підготовки руки до листа. Не треба вчити писати букви або цифри. Дитина за допомогою написання окремих їх елементів повинна засвоїти рухи пальців і кистей; такі заняття одночасно будуть виховувати увагу, зосередженість, посидючість, тобто ті якості, які потрібні від дитини в школі. Спочатку слід показати, як повинні рухатися при написанні даного елемента пальці і кисть, потім відпрацювати з дитиною ці рухи в повітрі, потім запропонувати перемалювати даний елемент по пунктирних лініях, заздалегідь наміченим дорослим. Необхідно мати на увазі, що 5-6-річна дитина не може писати безперервно більше 2-3 хвилин. Через такий відрізок часу потрібна перерва для відпочинку і розминки кистей і пальців, які рекомендується по черзі стискати і розтискати.

Важливо привчати дитину не поспішати і виконувати завдання точно й акуратно. Освоювати написання більш одного елемента на тиждень недоцільно. Тривалість заняття може скласти 20-25 хвилин. Величезна цінність подібних занять полягає ще й у тому, що засвоєння тонких рухів пальців і кистей сприяє розвитку мозку й мови. Під час занять не слід відволікати дитину сторонніми питаннями, іншими справами. Важливо привчити майбутнього школяра не кидати роботу, перш ніж вона буде виконана до кінця, виробити у нього посидючість і увагу, серйозне ставлення до того, чим займається. Якщо відчувається, що дитина втратила інтерес до заняття і продовжує розпочате неохоче, слід спробувати захопити його, внести в заняття елемент гри або підкреслити важливість і значущість того, що вона робить.

Підготовка до школи включає і придбання підручників, зошитів, шкільного приладдя, відповідного одягу, взуття, сумки для книг. Шкільна форма, спортивний костюм для занять фізкультурою повинні строго відповідати зростанню майбутнього учня, бути зручними, розрахованими на посилену потребу дітей у русі. Занадто вільна або, навпаки, занадто тісний одяг не тільки не красивий, але й не зручний, може надавати несприятливу дію на поставу.

Не рекомендується користуватися портфелем. Постійне носіння його в одній руці викликає мимовільне перекошування верхнього плечового пояса і може призвести до викривлення хребта. Краще придбати ранець. В ньому зручно тримати книги і зошити в школі, коли ранець за плечима, руки залишаються вільними і рухаються в такт ходьбі. Але головне, ранець допомагає виробити струнку фігуру, рівномірно розподіляючи навантаження на плечовий пояс. Відтягуючи плечі назад, він ніби розгортає грудну клітку, полегшує дихання. Ранець дисциплінує, підтягує дитину. Адже його важко носити, якщо, скажімо, пальто нарозхрист.

При підготовці дитини до школи потрібно заздалегідь вивчити з ним правила дорожнього руху, а потім обов’язково потренувати її безпосередньо на вулиці, на перехрестях і розгалуженнях, щоб вона добре знала, як їй йти, де і коли переходити вулицю, яким пішохідним переходом і як користуватися.

Якщо дитину починають готувати до школи задовго до настання шкільного віку і всі члени сім’ї беруть в цьому участь, то вона, як правило, вступає в шкільне життя спокійно і впевнено, і навчання для неї стає джерелом радості і задоволення.

Джерело: Від колиски до школи і далі. П.М.Дерюгіна