Психічні перевантаження

Психічні перевантаження

З ростом матеріального і культурного рівня життя радіо, телебачення, різні прилади і машини міцно увійшли в побут людей. Сім’я, як правило, малодітна (один, дві дитини). До того ж різниця у віці дітей зазвичай досить значна.

Дитина мимоволі опиняється в оточенні тільки дорослих. Вдома їй не з ким пограти, зате вихователів хоч відбавляй.

Нервова система малюка страждає від великої кількості слів, мелодій і шуму. Чималу роль у психічному перевантаженні грають дитячі книжки. Практично це виглядає так. У нас зараз багато прекрасних книг для дітей. Тата, мами, бабусі і знайомі охоче купують їх дітям, але найчастіше «на виріст». Книга вимагає читання, і дорослі члени сім’ї пропонують дитині свою допомогу. Їм це зручно: не треба згадувати казки або придумувати нові. Виконуючи прохання малюка почитати, дорослі часто забувають важливий виховний момент, що зміст книги, її смислове навантаження повинно суворо відповідати віку та розвитку дитини, і читають будь-яку дитячу книгу. Між тим забігати вперед у вихованні куди небезпечніше, ніж одягати малюка не по зросту. Це ж відноситься і до запам’ятовування віршів. Пам’ять у дітей чіпка. Вони без особливих зусиль запам’ятовують навіть довгі вірші. Іноді дивуєшся: дворічна дитина читає явно «дорослі» вірші. І це нікого не турбує, а навпаки, навіть подобається окремим батькам – ось, мовляв, яка вона у нас талановита! Батьківський егоїзм приносить шкоду маляті. Пам’ять – багатство людини, і витрачати цей скарб потрібно розумно, не витрачаючи його передчасно, безглуздо. І ще одне. Ми дуже багато читаємо дітям, але не вчимо їх розповідати прочитане. У таких випадках затримуються розвиток мови і вміння висловлювати своє бажання.

Тому дітям треба менше читати, а більше розповідати. Не слід заучувати вірші в ранньому віці. Потрібно розвивати мову дитини, здатність правильно виражати думку, боротися з примітивною, засміченою мовою.

Джерело: Від колиски до школи і далі. П.М.Дерюгіна